Твір “Опис квітки ромашки”
Объяснение:
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних “вогняних” пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом
доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху.
Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова,
пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок – “сонечок”. А також наповнює навколишній світ радістю життя!
1. Трапиться слово зрадливе - геть його, сину, гони! (Б. Олійник).
2. Ти посадиш деревину - знадобиться у віках
3. Хай у час останній свій про сина спокійно я
подумаю: людина! (З тв. М. Рильського).
4. Було і буде так у всі часи: любов, як сонце, світу відкриває безмежну велич людської краси (В. Симоненко).
5. Просив тебе, повчав тебе давно: не смій губити часу дорогого (О. Підсуха).
6. Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сосюра).
7. Отакий і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (А. Головко).
8. Знаю, знаю: від рідного краю в світі кращого краю нема (П. Дорошко).
9. Коли мені підхлібний тисне руку - тікаю геть від нього сам не свій (Д. Павличко).
Объяснение: