1.теплий дощик йшов усю ніч.
2.Оповідач змовк і прислухався, чи не сплю я.
3.Ввечері він залишився один у своїй кіманті.
4.залишок вечора я провів за книгою.
5.ніч він провів без сна- все думав про сподіяне.
6." при першій можливості переїду до Москви",-сумно подумав Самгін
7.Хворий потребує піклування доктора.
8.Пройшло десь біля місяця.
9.Черевики прохудали
10. Мороз студішав
11.ПО характеру батько був скромний і сором'язливий.
12. Він скучив за своїм дядкою.
13. Їдьте, мій друже.
14.Сердешний друже, ти захворіла
15.Розчулена його словами ,вона квапливо послідувала за ним.
16. Має бути, Курбський спеціально оговорив моїх вірниз людей?
17. До бар'єру!
18.Шевригін прийнявся росказувати, що прийшлося йому чути дорогий.
19.Новий сусід був людиною украй розсіянною.
20. В данну збірку увійшли кращі твори письменника.
21. так, хатка дуже не дурна
Всё ;) Небоись, всё правильно и без переводчиков)))
Образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII ст., складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі.
Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати й складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою .
Марусю називають у романі голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів.
Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині и гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «п пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот».
Одна із багатьох, і, в той же час, одинока Маруся Чурай... Дівчина з легенди.
Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося за цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий рік.
30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, але таки обрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.
Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12, і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м’яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем, привітали їх з Новим роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу, і він мені подарував фотоальбом.
В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося, і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.
Настало Різдво. За вікном йшов красивий сніжок, настрій у мене був святковий. Ми зібралися всією родиною йти в гості до хрещеної сестри, бо мої хресні живуть не в нашому місті. Гостей у них було багато, і ми добре провели час: розмовляли, жартували, сміялися і навіть танцювали. Мені дуже сподобалося гати, як мама з моєю старшою сестрою ворожать в ніч перед Різдвом.
На Старий Новий Рік до нас в гості приїхав мамин брат з сином. Ми всі разом пішли прогулятися по місту. Показували їм пам’ятки нашого міста, відвідали театр і були в цирку. А згодом вбралися в костюми і пішли посівати по сусідах і родичах. Цей день мені запам’ятався найбільше. Ми ходили по домівках, бажали людям щастя, здоров’я, благополуччя, радості, успіхів у Новому Році, бажали це навіть перехожим на вулиці. У всіх відразу піднімався настрій. Нам вдалося заробити цілий мішок солодощів, фруктів і грошей.
Так швидко пролетіли новорічно-різдвяні свята, прийшов час готуватися до нового навчального семестру. Я повторював пройдений матеріал з літератури, математики та української мови. Мама перевіряла вправи, які я виконував, а татові я розповідав вірші, які вивчив. Почав читати «Собаку Баскервілей». Батьки пообіцяли мені влітку поїздку на Чорне море, якщо я на відмінно закінчу цей навчальний рік. Буду старатися, бо дуже хочу поїхати на море, купатися і засмагати під теплим сонечком.