Сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: і, та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулись із інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, не тільки… а й і т.д.
За значенням сполучники бувають сурядні, підрядні і пояснювальні.
1. Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя. означ
2. Найкращий оратор є той, хто своїм словом повчає слухачів. з"ясув
3. Живу я розумом, а серце тихо спить. складносур протиставлення
4. За столом точаться розмови, сліпий музика мостить свою кобзу. складносур послідовність
5. І я відчуваю. як доля великого світу на наші рамена лягла. з"ясув
6. Поезія починається там, де в людини є своє власне бачення світу. місця
7. Зимові присмерки спускалися на землю, де з’явилися перші проталини. місця
8. Якось не помітили, коли почала йти перед очима вся череда. з"ясув
9. Коли сонечко пригріє. потечуть струмки. часу
10. Щоб зірвати одну квітку, треба виростити десять. мети
11. Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш. причини
12. Було так тихо, ні би то кожна стеблина пізнала тривогу і причаїлася. порів
13. Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись. наслідкове
14. Ще горить твоєї молодості світло, хоч новий десяток літ береш на плечі. допустове
15. Якщо будемо всіх повчати, то нам не лишиться часу на самоосвіту. умови
16. Уже настільки втомлена душа, що їй не до навіть слово. міри і ступ
