Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму ліричної героїні
Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)
Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «О краю мій» (1999)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими
Персоніфікація: «радість тулиться»
Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»
Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».
Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою
Объяснение:
Як думаєте чому човен у морі - це небезпека? У любий момент, ти можеш заблукати або твої дороги розійдуться у різні сторони. Так само і у житті - доводиться обирати. У морі може статись шторм, де можна піти на дно. В житті такі моменти теж бувають, але люди знаходять вихід, не піти на дно. Не буває повністю безпечних походів на човні, не завжди можна передбачити погану погоду або, наприклад, рифи." Можливо, колись все наладиться", і будемо ми жити передбачувано, але коли, ми не знаємо.