ответ: у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.
аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.
а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає.
ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
ответ: – привіт, олеже!
– і тобі, дмитро!
– а знаєш, в нашому класі новий хлопець з’явився, звуть зураб. він з грузії приїхав. так йому не треба контрольну з української писати.
– чому?
– так він мови ще як слід не вивчив!
– а в грузії як розмовляють?
– тю, олеже, ти смішний! його рідна мова – грузинська! проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.
– ну правильно, українську мову йому треба вивчати. він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська…
А що робити треба виправити помилки в словах чи що?