Прийшла весна ,огорнула своїм ніжно зеленим серпанком землю ,разом із нею прилетіли до нашого краю із вирію лелеки.В нашому селі всі здавна шанували жабоїдів ,складали легенди ,вірші ,примовлянки про них,та нещодавно переїхала до нас сім*я ,одразу ж не полюбили ми її ,бо вони нищили кожну часточку всього прекрасного на землі .Так сталося і цього разу
Щоб перепочити лелеки зупинилимя біля їхньог подвір*я .Діти також були навчені зла і тому почали кидати каміння у цих птахів .Чорногузи були приречені на каліцтво . та доля вирішила інакше ,бо я виходив із своїм другом який жив неподалік ,ми побачили жахливу картину ,і почали рятувати птахів від злих рук ,однносельчани почули жалісні крики буськів і прибігли на до
Нащастя.більшість чорногузів наші односельці врятували.Птахи відпочивши ,полетіли до своїх домівок ,на старі гнізда
для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.
ми йшли на аєродром та побачили алею з гарних рослин