Природа і ми
"Люби природу не як символ
Душі своєї.
Люби природу не для себе —
Люби для неї", —
писав у одному із своїх віршів незабутній Максим Рильський, якого друзі з любов'ю називали Максим Добре Серце.
У багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної України, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її.
Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.
Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!
Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.
Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...
Людина мусить бути дбайливим господарем у храмі матінки Природи, а не жадібним байдужим споживачем. Звертаючись до лісу як до свого друга, Максим Рильський писав:
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови...
...Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.
Объяснение:
если. я правильно понимаю
ну если длинное можно главные слова выбрать
Отримавши тему для твору, я замислився. Хто ж такий кар’єрист? Це людина, для якої кар’єра стоїть в житті на першому місці. Ні, не можуть-таки бути всі успішні люди кар’єристами.
По-перше, слово «кар’єрист» найчастіше використовують в мові у негативному значенні, навіть як лайку. Назвавши когось таким словом, його можна запросто образити. У словнику дається визначення кар’єриста: «людина, яка ставить важливість власного просування по службі вище інтересів загальної справи». У народі таких людей називають ще «яппі».
Для кар’єриста важлива тільки влада, можливість постійно підвищувати свій статус. А як, наприклад, бізнесмен може бути успішним, якщо він не опікується інтересами справи? Одним голим статусом не проживеш: бізнес потребує уваги та розвитку. Отже, всі успішні люди не можуть бути кар’єристами, бо інакше вони не мали б справжнього успіху.
Український письменник Остап Вишня в своїх гуморесках описував немало кар’єристів та підлабузників свого часу. Не хотів би я бути на їх місці! Ще я пам’ятаю з дитинства добру українську байку про кар’єриста, на жаль, автора її я не знаю: «…і почав тут один з громади міняти свою натуру. Він лестив, годив начальству, вибивавсь у номенклатуру. По стрімкій, рівній драбині піднімався все вище та вище. На тих, хто внизу стояли, гаркав, як лютий псище». Ось вам готовий портрет кар’єриста!
По-друге, кар’єристи не працюють сумлінно, а роблять вигляд, що працюють: розігрують виставу про активну діяльність. Але, якщо призвати на до логіку, можна дійти висновку, що вистава ненадовго допомагає кар’єристові. Адже справа від такої поведінки страждає.
Як можна стати успішною людиною, якщо справа, від якої цей власний успіх залежить, успіху не має? Отже, всі успішні люди не можуть бути кар’єристами в негативному значенні цього слов