вчани жили безпечно, орали землю, годували худобу й кохали пасіки, славні на цілу Задніпрянщину, та позаводили гарні сади.
2. Павлусь почув, як стріли свистіли йому попри голову.
3. Вирубав між корчами над рікою три колики й застромив їх у землю так, що верхом вони сходилися.
4. Повернувся до татарина боком, розставив широко ноги і махнув правою рукою.
5. Татарин успів розсилити петлю, щоб його не задушила.
Объяснение:
1. "Жили, орали, годували, кохали, позаводили" хто? Вони.
2. Почув - він; свистіли - вони.
3. Вирубав, застромив - він; сходилися - вони.
4. Повернувся, розставив, махнув - він.
5. Успів - він, не задушила - вона.
У цих дієслів можна визначити особу, тому вони є особовими.
Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.
Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації.
дерев'яний мавпячий солом'яний морквяний рибний трав'яний жаб'ячий торфяний кам'яний хлопчачий олов'яний