треба завжди любити свою природу.ні коли її не забруднювати,доглялать за нею. й ні коли не рвати не квіти не листя тому-що їй такоє боляче.треба навпаки поливати квіти, сажати різні дерева,обрізати ровенько кущі. і все буде гарно! а якщо ми будемо забруднювати природу тоді ми вбиваємр її. через мільйонів років ми все погубимо! не буде не чісої водицш або зовсім її не буде не буде тіх красивих дерев ні квітів не травки отої зелено.томе бережіть те що оточує коло насЮ природу!
если есть ошибки не обижайтесь)
В українських словах м'який знак вживається:
Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:
в кінці слів: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо;
в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний
у дієсловах наказового та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.
В дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.
На позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий
У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість,
У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький
В утворених присвійних прикметниках: Танька — Таньчин, Зінька — Зіньчин,
При відмінюванні: призьба — на призьбі, ненька — неньці, вишенька — вишеньці, але: землянка
— землянці,
Природа навколо нас. Якщо ми вийде по на вулицю то відразу помітимо що природа навколо нас. Довкола дерева, кущі, квіти. Ми любимо гуляти в парках гати за маленькими тваринками. А також за пташками. Ми любимо їздити на природу. Наприклад купатися в озері. або ж виїжджати в ліс. Ми і є складовою природи.