Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка називає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.
Дієприслівники бувають доконаного й недоконаного видів.
Дієприслівники самі по собі на час не вказують. Дієприслівник доконаного виду означає другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Він відповідає на питання що зробивши?
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за до суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) – сказавши, побачи(ти) – побачивши, розцвісти) – розцвівши, перемог(ти) – перемігши.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за до суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) – живучи, розумі(ють) – розуміючи, бачать) – бачачи, сид(ять) – сидячи.
У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: подумавши, розповівши, розповідаючи, кажучи
Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії
правди та згоди, / Я тоді вічним сном буду спати…”) і глибинній евфонічній мелодійності, як-от: “Був ясний день, веселий, провесняний, / До нас у хату крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків, Що бігли вниз по вулиці нагірній…” (“Мати-невільниця”); “Що ж тільки той ненависті не знає, / Хто цілий вік нікого не любив!” (“Товаришці на спомин”); “Мене любов ненависті навчила…” (“Грішниця”); “Безжалісна музо! Куди ти мене завела? / Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? / Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? / Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зі мною?” (“AVE REGINA!”); “Щоб не плакать, я сміялась…”; “Хто моря переплив і спалив кора
Пропоную скласти таку казку зі словами котик, песик, чарівна квітка:
В одному дворі жили котик Гришка і песик Петро. Через свою несхожість тварини весь час сварились. Маленький хлопчик Іванко вже втомився дивитись, як собака ганяє кота, а кіт дряпає песика. Недружба зростала, всі від цього страждали. Одного разу хлопчик Іванко знайшов чарівну квітку. У ній було всього два пелюсточки. Але вони були незвичайні, а чарівні. І мав Іванко загадати два бажання. Загадав хлопець щастя й добра своїй родині. Відірвавши другу пелюстку, хлопець зажадав миру у кожній родині, домі, дворі. Більше ніколи не сварились навіть пес із котом. Всі жили у щасті та злагоді.
Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка називає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.
Дієприслівники бувають доконаного й недоконаного видів.
Дієприслівники самі по собі на час не вказують. Дієприслівник доконаного виду означає другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Він відповідає на питання що зробивши?
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за до суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) – сказавши, побачи(ти) – побачивши, розцвісти) – розцвівши, перемог(ти) – перемігши.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за до суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) – живучи, розумі(ють) – розуміючи, бачать) – бачачи, сид(ять) – сидячи.
У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: подумавши, розповівши, розповідаючи, кажучи
Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії