безцінна кожна мить життя… ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.
життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.
якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! і це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.
як сказав колись безсмертний гете: »велич людини в тому, що вона - єдине з усіх створінь, здатне перетворити мить у вічність».
кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання.
пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа
сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до
юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу»
(івана 18: 38).
сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової –
католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни
урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке
традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній
радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще
раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни,
предстоятель української православної церкви київського патріархату
(упц-кп) філарет (денисенко).
згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора
(1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа?
ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він –
парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне
повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого
дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато,
не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким
чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого
не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього
нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також
стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на
шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування:
естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра
спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з
богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.
так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке
істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що
[я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити
про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з
іншого, – пилат повірив/не повірив в остаточну істину сина божого,
зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі
євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса
христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж
зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки
23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана
18: 38).
автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард
майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до
тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу
проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса,
яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він –
ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається,
здійснюється
у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія
великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –
відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах
зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2)
християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки,
наскільки це можливо її природі.
подробнее - на -
Спочатку варимо бульйон. Для цього візьміть 3-літрову каструлю. Налийте в неї 1,5–2 літра води, покладіть м'ясо. Поставте на середній вогонь. Слідкуйте за бульйоном, перед закипанням зніміть піну. Бульйон буде смачнішим, якщо використовувати саме м'ясо на кості. Коли закипить, накрийте каструлю кришкою і варіть на повільному вогні годину-півтори.
Робимо зажарку - поки вариться бульйон, посмажимо овочі. Вимийте і почистіть буряк, моркву і цибулю. Буряк натріть на крупній тертці, а моркву - на середній. Цибулю наріжте кубиками. Налийте олію на пательню, увімкніть середній вогонь. Спочатку смажте цибулю і моркву (5 хвилин), потім додайте буряк. Буряк посипте лимонною кислотою або збризніть соком свіжого лимона. Завдяки цьому борщ буде по-справжньому червоним. Смажте овочі ще 5 хвилин. Після цього додайте томатну пасту, перемішайте і залиште на газу ще на 5-7 хвилин.
Збираємо борщ - коли бульйон звариться, вийміть з нього м'ясо. Поки м'ясо остигає, киньте в бульйон нашатковану капусту. Через 5-10 хвилин додайте нарізану соломкою картоплю. Поки вариться картопля, відокремте м'ясо від кістки і наріжте кубиками. Поверніть м'ясо в суп. Посоліть за смаком. Додати засмажку. Перемішайте. Додайте лавровий лист і дрібно порізану зелень. Накрийте каструлю кришкою і варіть ще 5-7 хвилин. Борщ готовий.