Объяснение:
Доброго ранку, Анно! Чи можеш ти сформулювати мені справжню ціннісь спілкування?
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми
контакнували зараз, аби не мова? -Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це. - А дарма! Мова - це, звісно, важливо, - але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом
спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через
спілкування? -Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність
спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.
2.
Вони, мабуть, були скрізь: і на подвір’ї, і на деревах, і на клумбах.
І земля, і вода, і повітря - все, здається, поснуло.
Темними, холодними ночами, дитино, я, навіть, не кричала, не плакала.
3.
Їхав козак за Дунай, сказав, Дівчино, прощай
бабусю, мовила тихенько і поклонилася
Учора в супермаркеті, почав розказувати Микита, я зустрів директора школи
4.
Сонце останній раз освітило землю та впало за гору.
А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить.
Уся природа розуміла, що, нарешті, прийшла зима
Речення із звертаннями з "Пісні про матір" ("Посіяла людям..."), слова Бориса Олійника
1. "Куди ж це Ви, мамо?!" – сполохано кинулись діти.
2. "Куди ж Ви, бабусю?" – онуки біжать до воріт.
3. Та що ж ви намислили, мамо?
4. Пора мені, дітки...
5. А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
6. "Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу", – лишайтесь, матусю.