Для того щоб намалювати гарну картину, треба мати певні здібності. Звісно, це є необхідністю, якщо мова йде про створення справжнього шедевра. Але художній талант не обов’язково має бути з самого дитинства. Його можна розвинути, якщо цікавитися техніками малювання та намагатися їх освоїти. Таким чином, в цій справі дуже важлива постійна практика. Малювати треба часто й багато.
Перед створенням картини дуже важливо продумати її сюжет. Я зараз розповім про найпримітивнішу техніку малювання, що не передбачає проклеювання і ґрунтування полотна для живопису. Отже, беремо простий олівець і робимо начерк майбутнього шедевра. Далі готуємо необхідні для роботи матеріали. Зазвичай це фарби, а для простих малюнків — олівці або фломастери. Потім наводимо контури та приступаємо до розмальовування картини. При розфарбовуванні діяти треба дуже охайно, щоб не зіпсувати роботу. В цьому до використання пензликів різної товщини. Аби не вийти за встановлені контури, після кожного мазка дамо фарбі добре підсохнути.
Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про поширеність його свідчать збережені донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи.Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям: в ущелинах скель, у лісових хащах наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї. Наступним був період, коли бджільництво розвивалося як лісовий промисел. Дикі бджоли роїлися природним у лісах, на висоті 4—6 м у дуплах дерев, які називалися бортями. Звідси походить й назва промислу — бортництво. Це заняття також залишалося хаотичним, досить примітивним, а б медозбору — важким і навіть хижацьким: знайшовши гніздо і прорубавши до нього потрібний отвір, мед повністю вибирали, а бджіл винищували. Цей б, порівняно з першим, вимагав більшого досвіду, складніших засобів праці. Найбільша недосконалість обидвох в медозбору полягала у винищуванні бджіл, що негативно впливало на загальний стан бджільництва.У XIV ст. розпочався період так званого одомашнення бджільництва. Якщо раніше бджіл утримували у природних дуплах, то тепер — у штучно виготовлених дуплянках, чи колодах. їх майстрували із соснових кругляків, видовбуючи чи випалюючи спеціальну порожнину для бджіл і отвір для догляду за ними. Таку колоду — прообраз майбутнього вулика — прилаштовували, як і колись, високо на деревах. Так започатковувався наступний етап розвитку — вуликове бджільництво. Удосконалювався б збирання меду. Бджолині гнізда уже не руйнували, а зберігали, залишаючи на перезимівлю певну кількість меду.
-Привіт -Привіт. Чим займався на вихідних? -Я допомагав бабусі. А ти? -Мені випала нагода поїхати з батьком в Одесу на футбол. -Це здорово!А які команди грали? -Шахтар Донецьк і Динамо Київ. -А хто переміг у цьому матчі? -Вийшла нічія. 1:1. -А де саме проходила ця подія? -На стадіоні "Чорноморець".А ти також цікавишся футболом? -Так. Я за спорт і за здоровий б життя. А які враження у тебе від побаченого? -Почуття просто непередати.Це дуже захоплююче і пізнавально. Крім того, у мене була нагода побільше поспідлкуватись з батьком, який постійно заятий на работі. Наступного разу нам обов"язково потрібно поїхати разом. -Гаразд. Я тільки за.
Для того щоб намалювати гарну картину, треба мати певні здібності. Звісно, це є необхідністю, якщо мова йде про створення справжнього шедевра. Але художній талант не обов’язково має бути з самого дитинства. Його можна розвинути, якщо цікавитися техніками малювання та намагатися їх освоїти. Таким чином, в цій справі дуже важлива постійна практика. Малювати треба часто й багато.
Перед створенням картини дуже важливо продумати її сюжет. Я зараз розповім про найпримітивнішу техніку малювання, що не передбачає проклеювання і ґрунтування полотна для живопису. Отже, беремо простий олівець і робимо начерк майбутнього шедевра. Далі готуємо необхідні для роботи матеріали. Зазвичай це фарби, а для простих малюнків — олівці або фломастери. Потім наводимо контури та приступаємо до розмальовування картини. При розфарбовуванні діяти треба дуже охайно, щоб не зіпсувати роботу. В цьому до використання пензликів різної товщини. Аби не вийти за встановлені контури, після кожного мазка дамо фарбі добре підсохнути.