Є в мене улюблена іграшка. Це тигреня. Його подарувала мені моя подруга на день народження. Тигреня це незвичайне — воно біле! Усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. Носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а оченята чорні і якісь наче трохи сумні. Мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. Вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. Уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тільки уссурійський (це так моя мама сказала). Тигренятко прилягло і голову поклало на передню лапку. Воно наче запитує: Чи любитиме мене хто-небудь? Я дуже його люблю! Воно таке м'якеньке і лагідне. Коли вкладаюсь спати, обов'язково беру його до себе. Обніму його, притисну до грудей: "Моє гарненьке, добраніч!" — і навіть поцілую його в рожевий носик. Так разом і засинаємо. Я своє тигренятко ні на що не проміняю. Воно для мене найдорожче. перероби про ляльку
Небагато міст можна порівняти з музеями просто неба. Саме до них належить Львів, у чудових архітектурних ансамблях і пам’ятках якого втілена складна історична доля, пов’язана з багатовіковою боротьбою українського народу проти чужоземних пригноблювачів, відображений розвиток архітектури від древньоруських і готичних будівель XII-XIV століття, творів модерну й конструктивізму перших десятиліть XX століття до сучасних споруд. Сам план міста з вулицями, що радіально розходяться від середньовічного ядра, характерний для поселень, які складалися століттями.
Объяснение:
Висипали запорожці -
Лиман човни вкрили.
Зайде сонце - Катерина
По садочку ходить.
Оглянувся -
Галайди немає.
Земля чорніє,
Дрімає розум, серце мліє.
Плаче жінка с діточками
В нетопленій хаті,
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...