В світі багато країн, народів, мов. Кожен з нас має свою рідну мову, літературу, культруру, кожен любить країну в якій народився. Ще з самого дитинства батьки в нас виховують любов до слова, вони вивчають з нами найпростіші словосполучення, допомагають розуміти значення багатьох слів. Потім в школі ми продовжуємо дізнаватися все більше,більше,більше інформації та цікавинок.
В шостому класі є дуже цікаві твори. Ми вивчали славну, загадкову та прекрасну давнину України, гарні, мелодійні колискові, літературного походження та стрілецькі пісні, познайомились з творами Шевченка ("Думка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Тече вода в синє море"), прекрасний твір Миколи Воронного "Євшан-зілля" нагадав нам про історичне минуле нашого року. Неймовірні вірші Лесі Українки розповіли нам про її тяжку долю, про її дитинство. Спиридон Черкасенко з твором "Маленький горбан" як найкраще розповів нам про красу і незахищеність людської душі. Вірші Станіслава Чернілевського "Теплота родинного інтиму" та "Забула внучка в баби черевички" розкривали любов, доброту та високу духовність. І ще з багатьма письменниками та їхніми творами ми познайомились у шостому класі. Але найбільше мені припав до душі твір Віктора Близнеця "Звуки павутинки" романтичність та ліричність — невід'ємні риси української літератури. Неповторний світ дитинства — старт у майбутнє доросле життя. Дивовижність і краса світу, вміння відкрити його для себе (образ звуку павутинки). Образ допитливого і здібного хлопчика Льоньки, його мрії й фантазії. Це як раз саме те що треба.
На уроках української літератури в шостому класі я дізнався багато нового та цікавого. З деякими письменниками познайомився вперше і вони мені дуже сподобались. Я навчився мріяти, уявляти всі картини, події як це описували автори творів, навчився дивитися на світ іншими очима, навчився цінувати дитинство та більше часу проводити з батьками,саме література рідного краю (українська) прищепила мені любов до прекрасного!
Прощавай,початкова школо Початкова школа-це від першого класу до четвертого. Я покидаю четвертий клас і переходжу в п"ятий. Мені не хочеться розлучатися з вчителями, які мене вчили з першого по четвертий клас. В п"ятому класі, коли продзвенить дзвоник з уроку, ми будемо виходити з класу, а в початковій школі можна було посидіти в теплому, затишному класі. Мені дуже шкода. Я дуже люблю свою першу вчительку, вона така добра,милосердна і щира. Прощавай, початкова школо, я тебе ніколи на забуду.
У свій вільний від навчання період , тобто канікули, я завзвичай їду до своєї бабусі. Моїй бабці вже 96 років , і її звати Марія . Живе вона на селі , поблизу Львова. В її власності вже давно є поле , на якому вона вирощує все . Коли я гуляю тим полем , аж очі розбігаються! Я завжди пораюсь біля поля , а моя бабця сидить на кріслі-гойдалці, яке приношу їй я, і каже мені що робити. На другий місяць літа , до нас приєднується мій батько . Він закінчує свою роботу в місті адвокатом , і до кінця літа працює в нашому селі агрономом. Я обожнюю , після важкого робочого дня ,сидіти із друзями на околиці села, коли вже стемніло і вдивлятися в зірки на такому безкрайому небі. Одного разу , минулого тижня , ми ,як звично ,сиділи на нашому місці, і зненацька ,зовсім недалеко від нас , запалав вогонь - це була пожежа. Довгий час дощ не міг потушити цю неймовірно величезну пожежу. А коли сонце зійшло , народ побачив ,що вогонь зіпсував всі дерева , рослини й поля .Моя бабця довго не могла оговтатись від такої втрати . А природа не реагувала ніяк . Все ще , так як і завжди , зранку на траві з'являлася роса , і жайворонок впродовж цілих днів щебетав свою пісню.
В світі багато країн, народів, мов. Кожен з нас має свою рідну мову, літературу, культруру, кожен любить країну в якій народився. Ще з самого дитинства батьки в нас виховують любов до слова, вони вивчають з нами найпростіші словосполучення, допомагають розуміти значення багатьох слів. Потім в школі ми продовжуємо дізнаватися все більше,більше,більше інформації та цікавинок.
В шостому класі є дуже цікаві твори. Ми вивчали славну, загадкову та прекрасну давнину України, гарні, мелодійні колискові, літературного походження та стрілецькі пісні, познайомились з творами Шевченка ("Думка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Тече вода в синє море"), прекрасний твір Миколи Воронного "Євшан-зілля" нагадав нам про історичне минуле нашого року. Неймовірні вірші Лесі Українки розповіли нам про її тяжку долю, про її дитинство. Спиридон Черкасенко з твором "Маленький горбан" як найкраще розповів нам про красу і незахищеність людської душі. Вірші Станіслава Чернілевського "Теплота родинного інтиму" та "Забула внучка в баби черевички" розкривали любов, доброту та високу духовність. І ще з багатьма письменниками та їхніми творами ми познайомились у шостому класі. Але найбільше мені припав до душі твір Віктора Близнеця "Звуки павутинки" романтичність та ліричність — невід'ємні риси української літератури. Неповторний світ дитинства — старт у майбутнє доросле життя. Дивовижність і краса світу, вміння відкрити його для себе (образ звуку павутинки). Образ допитливого і здібного хлопчика Льоньки, його мрії й фантазії. Це як раз саме те що треба.
На уроках української літератури в шостому класі я дізнався багато нового та цікавого. З деякими письменниками познайомився вперше і вони мені дуже сподобались. Я навчився мріяти, уявляти всі картини, події як це описували автори творів, навчився дивитися на світ іншими очима, навчився цінувати дитинство та більше часу проводити з батьками,саме література рідного краю (українська) прищепила мені любов до прекрасного!