За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
Н.в. тисяча триста п'ятдесят шість
Р.в. тисячі триста п'ятдесят шести
Д.в. тисяча триста п'ятдесят шостій
Зн.в. тисячу триста п'ятдесят шість
Ор.в. тисячею триста п'ятдесят шість
М.в. на тисячі триста п'ятдесят шість
Кл.в. тисячо триста п'ятдесят шість