1. Соловейку, заспівай, благаю, у твоїх піснях є згадка про країну рідну, милу.
2. Що з тобою, соловейку, чом ти не літаєш?
3. Як тобі в неволі жити, соловейку?
1. Мій рідний краю, як ти без мене?
2. Чому так добре на душі, мій рідний краю, коли я згадую про тебе?
3. Хоч однісіньку б мені звісточку від тебе отримати, мій рідний краю.
1. Шановна громадо, сьогодні ми повинні розглянути важливе питання.
2. Ми повинні вирішити що з ним робити, шановно громадо, майте наувазі, від нас зараз залежить доля людини.
3. Що ви скажете на це, шановна громадо?
1. Любі друзі, дозвольте розпочати наш концерт.
2. Я, любі друзі, дуже радий що ви прийшли до нас сьогодні.
3. Чи подобається вам у нас, мої любі друзі?
Ось тримай я тобі з кожним словом по 3 речення й згрупувала їх, ну думаю розберешся)
Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією. Спільні властивості цих ускладнюючих компонентів речення полягають у тому, що значення їх має додатковий характер щодо семантики всього речення чи окремої його частини.
Объяснение: