Певно, тут колись ішли запеклі бої. Як і завжди, сьогодні, працею ми зустрічаєм сонця схід. Ця звістка, очевидно, дуже вразила жінку. А хлібам колосистим, здається, немає кінця. мене хотів спіймати світ, але, на щастя, не спіймав. як на зло, почав накрапати дощ. здавалось, болотам не буде кінця. ми, власне кажучи, передбачали такий поворот подій. я його зустрічав вже не раз і не два, безперечно. народився дід тому сто років, отже мав старших ще батьків. людина, може, й не безсмертна, але безмежна
Відповідь:
Прокотилась луна, що не варто іти назад. Зафіранені (узг.) вікна і синя (узг.) прозора (узг.) сутінь. У жасминовій (узг.) повені мліє вечірній (узг.) сад, Розкошуючи німо в солодкій своїй (узгоджені, в складі звороту будуть обставиною) отруті. Розсипається гравій, і сухо рипить жорства. Фортеп'янний (узг.) ноктюрн із розчинених (узг.) вікон дому (неузг.). Я сюди не повернусь. Волого блищить трава Під моїми (узг.) ногами. У білому (узг.) сяйві нічному (узг.) Павутинка тоненька (узг.). Між пальцями Ця (узг.) мелодія вічна (узг.): тече-кровоточить вена. Розмотавши клубок недитячих своїх (узгоджені, в складі звороту будуть обставиною) хотінь, втікаю у ніч по прозорих (узг.) слідах Шопена (неузг.). cpібна (узг.) тінь.
Пояснення:
в) я одразу перестав у садку копати