Улітку мене часто будив дріб дятла. Я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. Побачити дятла було не так-то просто. Біля нашого будинку багато різних дерев. Тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моеї кімнати-стара береза. Вона досить висока, з товстим стовбуром. Дятел міг бути і на березі, а міг - i на сусіднім дереві. Дятли в наших краях не дивина. Особливо багато великих строкатих дятлів. У них міцний дзьоб, твердий хвіст, червонуваті груди. Коли гуляєш парком або біля будинку і чуєш знайомий дріб, мимоволі зупиняєшся, піднімаєш голову і розглядаеш дерево. Де там дятел? Нарешті бачиш самого дятла. Намагаєшся ближче підійти до дерева, шоб краще розглянути птаха. Напевно, і дятел ігає за людиною, тому що він на якийсь час завмирає, припиняє свою звичну роботу, а потім, начебто дражнячи, зигзагом, дуже спритно переміщується стовбуром і гілками і миттево зникає з очей. А потім дріб раптом лунає вжe із сусіднього дерева. I коли він устиг перелетіти туди? А може, це інший дятел? Із землі дятла розглянути важко. Але того дятла, що будив мене ранками, мені так жодного разу побачити і не вдалося. Але якось не дріб дятла, а страшний тріск дерева розбудив мене. Усю ніч ішов дощ, хиталися під натиском сильного вітру крони дерев. Підійшовши до вікна, я побачив, що нібито якийсь жорстокий велетень вивернув знайому березу з землі. Я вийшов, щоб розглянути зламане дерево, і знайшов у його стовбурі велике дупло, а в ньому-гніздо. Гніздо було порожнім. Мене вразило, що дупло ніби хтось відполірував зсередини. Може, це було гніздо того дятла, який будив мене ранками? Я дбайливо вийняв його з дупла, щоб перенести на сусідне дерево. Виніс з будинку драбину і заліз на дерево, котре, як мені здавалося, облюбують майбутні пернаті мешканці берези. Між товстих гілок поклав гніздо. 3 того часу мене перестав будити дятел, але я не втрачаю надії. Одного разу вранці почую в себ Я чекав тебе, дя кімнаті знайомий дріб, вибіжу на вулицю і скажу: «Привіт. Я чекав на тебе, дятле. "
Кожний із нас не раз задумувався над доволі простим запитанням. Що страшніше грім, чи блискавка? Щоразу у нас виникає таке запитання під час сильної зливи, або маленького, ніжного, повільного дощика.Усі ми будучи дітьми водночас любили теплий, літній дощик і боялися холодну, осінню зливу. Ми росли і наші думки з часом змінювалися. Ми розуміли, що навіть у грозі є щось позитивне.Але все ж таки ми досі боялися грім більше за блискавку. На мою думку блискавка є набагато страшніша. Багато хто може зі мною не погодитися, адже грім створює надзвичайно страшний, голосний звук-шум, а блискавка всього лише красиво блимає у небі. Але я впевнен(ий;а), що нам усім потрібно боятися та остерігатися лишень блискавки. Саме вона може принести біди у наші доми, у наші сім*ї, або у наші родини. І тому я усім вам із впевненістю можу сказати, що блискавка є страшніша за грім...
Прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. Бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. Якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. Ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. Отоді я був би дуже щасливий. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливим. Чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? Приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.
Улітку мене часто будив дріб дятла. Я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. Побачити дятла було не так-то просто. Біля нашого будинку багато різних дерев. Тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моеї кімнати-стара береза. Вона досить висока, з товстим стовбуром. Дятел міг бути і на березі, а міг - i на сусіднім дереві. Дятли в наших краях не дивина. Особливо багато великих строкатих дятлів. У них міцний дзьоб, твердий хвіст, червонуваті груди. Коли гуляєш парком або біля будинку і чуєш знайомий дріб, мимоволі зупиняєшся, піднімаєш голову і розглядаеш дерево. Де там дятел? Нарешті бачиш самого дятла. Намагаєшся ближче підійти до дерева, шоб краще розглянути птаха. Напевно, і дятел ігає за людиною, тому що він на якийсь час завмирає, припиняє свою звичну роботу, а потім, начебто дражнячи, зигзагом, дуже спритно переміщується стовбуром і гілками і миттево зникає з очей. А потім дріб раптом лунає вжe із сусіднього дерева. I коли він устиг перелетіти туди? А може, це інший дятел? Із землі дятла розглянути важко. Але того дятла, що будив мене ранками, мені так жодного разу побачити і не вдалося. Але якось не дріб дятла, а страшний тріск дерева розбудив мене. Усю ніч ішов дощ, хиталися під натиском сильного вітру крони дерев. Підійшовши до вікна, я побачив, що нібито якийсь жорстокий велетень вивернув знайому березу з землі. Я вийшов, щоб розглянути зламане дерево, і знайшов у його стовбурі велике дупло, а в ньому-гніздо. Гніздо було порожнім. Мене вразило, що дупло ніби хтось відполірував зсередини. Може, це було гніздо того дятла, який будив мене ранками? Я дбайливо вийняв його з дупла, щоб перенести на сусідне дерево. Виніс з будинку драбину і заліз на дерево, котре, як мені здавалося, облюбують майбутні пернаті мешканці берези. Між товстих гілок поклав гніздо. 3 того часу мене перестав будити дятел, але я не втрачаю надії. Одного разу вранці почую в себ Я чекав тебе, дя кімнаті знайомий дріб, вибіжу на вулицю і скажу: «Привіт. Я чекав на тебе, дятле. "