Пам’ятник Шевченку в Умані (встановлений у 1981 році) здіймається на косогорі над плесом Осташівського ставу.
Відомо, що в Умані Тарас Шевченко бував двічі. Вперше в дитинстві з батьком, коли возили на уманський ярмарок сіль із чумацьких промислів. Вдруге Тарас Григорович відвідав легендарне місто у свій приїзд в Україну у 1845 році. Тоді й милувався чарівними краєвидами дендропарку «Софіївка». Свідчення про це залишив на сторінках повісті «Княгиня», написаної російською, де порівнює уманський диво-сад з шедеврами садово-паркового мистецтва імператорського двору: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, уманский и петергофский». Побачив поет і будівлю Базиліанського монастиря, де розгорталися драматичні події Коліївщини, описані в поемі «Гайдамаки», і старовинну міську ратушу, і побудований Потоцькими костьол, де нині облаштовано картинну галерею.
Після відвідання Умані Шевченко написав поему «Холодний Яр», де також згадується це місто. До речі, перший пам’ятник поету в Умані був встановлений в «Софіївці» — на Бельведері, над Нижнім озером.
Ім’я Кобзаря носить Уманський гуманітарно-педагогічний коледж. Є в місті також вулиця Шевченка. За дослідженнями відомого історика-краєзнавця Миколи Комарницького, міська дума довго добивалася дозволу увічнити пам’ять великого поета в назві вулиці ще до 1914 року, до столітнього ювілею. Лише в 1916-му вдалося досягти мети: вулицю Стару перейменували на вулицю Шевченка, і це була перша на Україні вулиця його імені.
Суфіксально-префіксальний б полягає в одночасному приєднанні до твірм основи суфікса і префікса: стіна — про-стін-ок, земля — за-земл-и-ти. Суфіксальна частина таких слів виконує словотворчу роль і, головне, висіупаг засобом оформлення слова разом із закінченням, показником належності його д0 якоїсь частини мови. Наприклад, суфікс -ок відносить слово простінок до іменників не пертої відміни, як слово стіна, а до другої; суфікс -и- переводить основу іменника земля до дієслів і творить перехідне дієслово. Префіксальна частина цих слів виражає тільки словотвірне значення, хоча в дієслові одночасно дає вказівку і на вид. Примітка. У дієслові суфікс може змінювати і граматичне значення виду. Напри, клад: заземлити — дієслово доконаного виду, від нього можна утворити за до суфікса -уша- (-юва-) форму недоконаного виду — заземлювати. Суфіксально-префіксальний б широко використовується для творення імен ників, прикметників, дієслів і прислівників. Суфіксально-префіксальні іменники складають досить численну групу. Вони тво ряться від іменникових основ за до префіксів та іменникових суфіксів. Одним із різновидів виступає словотворення на основі прийменникової словоформи імен ника.Суфіксально-префіксальні прикметники творяться від прийменниково-іменнико вих форм, від сполучень дієслова з часткою не і, рідш е, в ід б езпри й м енн и кови х форм — основ дієслів, іменників за до прикметникових суф іксів. Словотвір Творення суфіксально-префіксальних прикметників Слово (словоформа), від якого утворено прикметник Префікс Суфікс Похідний прикметник атом (без атома) без- -н- безатомний роса (без роси) без- -ян- безросяний їм ’я (від імені) від- -н- відіменний Дунай (за Дунаєм) за- -ськ- задунайський рядок (між рядками) між- -ов- міжрядковий з ’їзд (після з ’їзду) після- -ів-, -ськ- післяз ’їздівський цинга (проти цинги) проти- -отн- протицинготний земля (серед землі) серед- -н- Середземний загоїти не- -н- незагойний оцінити не- -енн- неоціненний Суфіксально-префіксальні дієслова творяться від основ різних частин мови за до дієслівних суфіксів і префіксів. Особливо продуктивні відприкметникові дієслова. Творення суфіксально-префіксальних дієслів Слово, що послужило твірною основою
Пам’ятник Шевченку в Умані (встановлений у 1981 році) здіймається на косогорі над плесом Осташівського ставу.
Відомо, що в Умані Тарас Шевченко бував двічі. Вперше в дитинстві з батьком, коли возили на уманський ярмарок сіль із чумацьких промислів. Вдруге Тарас Григорович відвідав легендарне місто у свій приїзд в Україну у 1845 році. Тоді й милувався чарівними краєвидами дендропарку «Софіївка». Свідчення про це залишив на сторінках повісті «Княгиня», написаної російською, де порівнює уманський диво-сад з шедеврами садово-паркового мистецтва імператорського двору: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, уманский и петергофский». Побачив поет і будівлю Базиліанського монастиря, де розгорталися драматичні події Коліївщини, описані в поемі «Гайдамаки», і старовинну міську ратушу, і побудований Потоцькими костьол, де нині облаштовано картинну галерею.
Після відвідання Умані Шевченко написав поему «Холодний Яр», де також згадується це місто. До речі, перший пам’ятник поету в Умані був встановлений в «Софіївці» — на Бельведері, над Нижнім озером.
Ім’я Кобзаря носить Уманський гуманітарно-педагогічний коледж. Є в місті також вулиця Шевченка. За дослідженнями відомого історика-краєзнавця Миколи Комарницького, міська дума довго добивалася дозволу увічнити пам’ять великого поета в назві вулиці ще до 1914 року, до столітнього ювілею. Лише в 1916-му вдалося досягти мети: вулицю Стару перейменували на вулицю Шевченка, і це була перша на Україні вулиця його імені.