- Привіт, друже! Сьогодні я за тебе відвідати нову виставку у музеї. Вона відкривається після дванадцятої години на другому поверсі палацу культури. Що скажеш?
- Привіт! Я вдячний за за але нажаль не маю вільного часу. Я маю одну важливу справу.
- Тоді я пропоную тобі сьогодні робити свою справу, а через два дні я знову буду вільний і ми зможемо подивитися на нові експонати.
- Так, дяякую, мене влаштовує цей варіант. Скажи, будь-ласка, точний час перебування виставки у нашому місті.
- На афіші написано, що вона відкрита з сьомого квітня по сьоме травня, кожен день з дванадцятої до вісімнадцятої години.
- Мене влаштовує. У нас є багато часу, якщо навіть не вийде сходити і дев"ятого числа.
- Тоді до зустрічі. Зателефонуй мені завтра до восьмої години вечора, щоб точно обумовити час зустрічі.
- Добре. Чекай дзвінка. Бувай.
Я вважаю, що у людини може бути лише декілька справжніх друзів: всі інші – це товариші, приятелі та добрі знайомі. З ними цікаво обговорити нові теми, пограти в ігри, пройтись по магазинах, інколи зайти в гості. А в той час, коли випадок потребуватиме чогось більш серйозного, то такі люди просто розчиняються перед очима і ти залишаєшся один-на-один зі своїми проблемами. Такі ситуації допомагають людині визначити хто ж все-таки друг, який залишився поруч, щиро і безкорисно протягнув руку своєї до порівну розділив хвилини щасливого сміху і гіркого жалю.
Яскравим прикладом тому є роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Головний герой – Чіпка Варениченко- на своєму життєвому шляху зустрів два типи людей, яких він вважав за друзів. До першого типу я відношу щирого і доброго Грицька, який з самого початку і до кінця твору не відвертався від Чіпки, по при всі його погані вчинки, а до другого типу - Матню, Лушню й Пацюка. Ці пройдохи-розбишаки і стали приводом до тих же поганих вчинків, а коли прийшов час рятувати Чіпку від небезпеки, вони тільки й того, що й знизували плечима. Тобто, друзями можна вважати багатьох, та чи залишаться вони вірними тобі, коли ти опинишся в біді?
Наприклад, я раніше вважала справжніми друзями багатьох знайомих зі схожими інтересами, тому що завжди мала з ними цікаві розмови і цінувала їх поради. Але трохи згодом зрозуміла, що окрім цього спілкування, дружба охоплює й інші сфери життя. Так, наприклад, звернувшись у складний момент до друзів, я відчула, що більшості просто байдуже до мене.Моєму розчаруванню не було меж. Та ось поряд опинилась людина, яка щиро і безкорисно до мені. Раніше я з нею спілкувалася, але не очікувала з її боку підтримки. Ця подія змінила мої погляди на взаємини між людьми і я зрозуміла, що в житті є багато знайомих і лише декілька справжніх друзів.
Отже, людина як істота суспільна завжди прагнутиме мати якомога більше вірних друзів, та час до й визначити хто ж дійсно стане міцною опорою, а хто безслідно зникне при першій проблемі.