Наш народ дуже співочий. Позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії.
Важка доля простого народу закарбувалась у пісні «Зажурилась Україна». У той час татарські набіги спустошували села. Тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. І серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Так народжувалися герої-козаки Запорозької Січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. Мужність Івана Сірка оспівана в історичній народній пісні «Та ой як крикнув же козак Сірко». В народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів.
Ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман Богдан Хмельницький. Пісня «Ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під Жовтими Водами. Ще було багато перемог на рахунку Хмельницького, та ця битва стала першою цілковитою перемогою над польською шляхтою.
Пісня «Ой Морозе, Морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. Він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. Та сили були нерівні: «Не вернувся Морозенко, голова завзята». Його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. Вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу.
Славу славних запорожців продовжили гайдамацькі повстанці. У пісні «Максим козак Залізняк» оспіваний переможний похід на Жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». Значне перебільшення можливостей гайдамаків тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю.
Не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва Устим Кармалюк. Не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «Як згадаю про їх муку, сам гірко заплачу». Тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. Домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «А так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». У нагороду за його мужність народними піснями «Кармалюка в світі споминають» до сьогодні.
В історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле України, сподівання наших предків. Наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. А допоки лунатиме народна пісня, історична слава України житиме вічно.
Книга веде нас у дивосвіт художнього слова, знайомить із героями, що втілюють добро, милосердя, мужність, красу і справедливість. У світі існує безліч книжок, різних за характером та призначенням: одні розважають, інші виховують кращі людські якості. Книга — найцінніший здобуток людського розуму, скарбниця знань. Недарма у народі кажуть: «Книга вчить, як на світі жить».
Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги, ми перелітаємо в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв, разом із ними радіємо і сумуємо, переборюємо найтяжчі випробування.
Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати «Повість про справжню людину» Б. Полевого. Мене вразила історія льотчика Маресьева. В бою і фашистами його літак було збито. Льотчику пощастило: він упав на вікову ялину, а потім зісковзнув у великий замет. Це врятувало йому житгя. Але піл час падіння йому роздробило ступні. Близько двох тижнів він повз по снігу, Його знайшли хлопчики. У шпиталі Маресьеву повідомили, що ноги врятувати не вдасться і їх треба ампутувати. Але не літати ця людина не могла. Для нього літати — це означало жити. Мужній льотчик навчився керувати літаком, маючи замість ніг протези. Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги. Його мужність, упертість у досягненні мети вразили мене. Прочитавши повість, я замислився над своїм життям. І ще я зрозумів, що означає справжня дружба. Завдяки повісті я точно знаю, які якості треба виховувати в собі, щоб хоч трохи бути схожим на людину, про яку знає весь світ.
Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, доносить до читача глибину й красу художнього слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга — це мудрий, розважливий, найвірніший друг, який супроводжує нас протягом усього життя.
Відповідь А . . . .