Прийшла золота осінь і розфарбувала листя у безліч відтінків жовтого, червоного, коричневого кольорів. Тепер, йдучи до школи, я за невеликий час бачу безліч гарних картин.
Ось три золоті клени біля мого дому, що різко контрастують з бляклим кольором стін. Яскраво-жовте листя відразу підвищує настрій. Вся земля під деревами вкрита опалим золотим листям, що тихо шурхотить під ногами.
Ось рядок лип вздовж алеї за домом. Колір липового зараз теж жовтий, але іншого, світлішого, відтінку. Частково листя з лип вже опало, іхні крони стали прозорішими, і тепер крізь липові гілки просвічує небо.
Ось купа молодих берізок біля школи. Вони стоять наче маленькі дівчатка у жовтих сукнях поряд з височенними ялинами, які так і залишаться темно-зеленими впродовж усього року.
Подробнее - на -
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!