Нетрадиційним методом викладу навчальних дисциплін можна вважати і використання лектором прислів'їв і приказок, що є душею народу і характеризують його менталітет. Так, при викладанні курсу "Соціологія міжнаціональних відносин" бажано навести ряд прислів'їв, що розкривають характер, традиції, побут різних національностей, зокрема тих, що населяють Україну. Такий матеріал може добре запам'ятатися. Наприклад, характеризуючи українців як націю, можна відзначити гостинність народу, підкресливши це прислів'ям: "Гість у дворі - хліб-сіль на столі".
Багато хто думає, що інтелігентна людина – це та, яка здобула престижну освіту, багато читає, подорожує, знає кілька мов. Та можна все це мати, але бути неінтелігентним. А можна досягти дещо скромніших здобутків, але все-таки мати внутрішнє благородство. Не варто плутати освіченість з інтелігентністю.
На мою думку, кожна людина повинна бути інтелігентною. Хтось запитає: а якщо в неї професія не вимагає інтелігентності? А якщо їй не вдалося здобути освіту (так склалися обставини)? А якщо оточення не дозволяє? А якщо інтелігентність робить її «білою вороною» серед колег, друзів, рідних? Якщо це просто заважає їй спілкуватися з іншими людьми? На всі ці запитання відповідь одна: інтелігентність потрібна за будь-яких обставин! Як для інших, так і для самої людини.
Позбавте справжнього інтелігента всіх його знань, освіченості, пам’яті, нехай він забуде все на світі: не знатиме класиків літератури, не пам’ятатиме найвизначніших творів мистецтва, не згадає найважливіших історичних подій… Та якщо водночас він збереже сприйнятливість до інтелектуальних цінностей, любов до знань, інтерес до історії, здатність милуватись красою природи, розуміти характер іншої людини, ставитиме себе на її місце, допомагатиме їй, не виявлятиме грубості, байдужості, зловтіхи, заздрості, натомість виявить навички вихованої людини, відповідальність у розв’язанні моральних проблем, багатство й точність мовлення, розмовного та писемного, – ось це й буде інтелігентна людина.
Інтелігентність виявляється не тільки в знаннях, але й у здатності розуміти інших. Вона – у тисячах дрібниць: у вмінні шанобливо сперечатися, скромно поводитися за столом, непомітно (саме непомітно!) допомагати людям, берегти довкілля, не смітити довкола себе – ні недопалками, ні лайкою, ні божевільними ідеями (це теж сміття, ще й яке!).
Інтелігентність – це толерантне ставлення до світу та людей. Цю рису потрібно в собі розвивати, виховувати. Тренувати свої духовні сили так само, як тренують сили фізичні. Ніхто не сперечатиметься з тим, що тренування фізичних сил сприяє довголіттю. Утім, значно менше люди усвідомлюють, що для довголіття необхідно тренувати ще й духовні сили.