20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента. Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей… Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають… Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери. Але Упевнений: люди, які у ті холодні осінньо-зимові дні й ночі пішли під кулі, житимуть у нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тих з нас, хто є українцем не лише за паспортом, а за духом, свідомістю, хто прагне жити у вільній демократичній Україні.
Далеко від рідної землі а. лісовська виявила риси характеру, притаманні українцям. на недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі, мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість - одна з найвиразніших рис українці літературному й музичному обдарованню. майже сорок років роксолана потрясала безмежну османську імперію і всю європу. це був її тріумф. вона вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно винищила в ній перемогу. це стало можливим тільки тому, що її боротьбу живила любов до рідного краю, надія на неї. любов і надія стали тим порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою османським . розумом, усіма можливими силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену боротьбу, звертаючи свої погляди в бік україни, з постійною думою про їй. на мою думку, настя любила свою країну,булла вірною їй до останнього,захищала її все життя – а це чарівна, вірна любов до свого рідного краю. італійський (венецький) посол, котрий бачив роксоляну як султанку, зазначив, що та пані, по народності русинка, не була гарна, але приємна. та кожний має своє поняття про красу. портрет роксоляни, котрий знаходиться в нашому національному музеї у львові роботи італійського майстра, вказує, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже спокійна з вигляду,- така спокійна, що успокоює навіть погляд на її портрет. крім цього прегарного портрета роксоляни, бачив я ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісла й буквально весь її одяг висаджені великими перлами. в нашому національному музеї два її портрети». блискуча роксолана, прозвана в народі “смішлива пані”, нарівні з чоловіком, сулейманом ii пишним, стала повноправною володаркою османської імперії. до речі, наближені султана всією душею полюбили свою пані. вона наділила новими привілеями яничарів і багаторазово збільшила їм платню.
Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей…
Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти.
Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають…
Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери.
Але Упевнений: люди, які у ті холодні осінньо-зимові дні й ночі пішли під кулі, житимуть у нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тих з нас, хто є українцем не лише за паспортом, а за духом, свідомістю, хто прагне жити у вільній демократичній Україні.