Дакка, 2 июля /Синьхуа/ -- Коммунистическая партия Китая /КПК/ не только выдержала испытание временем, но и возглавила впечатляющее развитие китайского народа. Об этом заявила секретарь подкомитета по международным делам правящей партии Бангладеш "Авами лиг" Шамми Ахмед в недавнем интервью Синьхуа по случаю 100-летия со дня основания КПК.
Путь, который КПК от 50 членов до более чем 95 млн членов, продемонстрировал прогрессивный характер партии, сказала она.
По словам Ш. Ахмед, отстаивая свои основные принципы поиска счастья для народа и стремясь к возрождению китайской нации, КПК привела Китай к достижению значительного социального и экономического прогресса.
КПК на протяжении своего славного пути вела людей по пути эффективного реагирования на вызовы, противостояния серьезным рискам и преодоления значительных препятствий на основе политики, ориентированной на людей, сказала она.
Успех Китая в борьбе с пандемией коронавируса нового типа /COVID-19/ и борьбе с нищетой напрямую связан с руководством КПК, которая внесла значительный вклад в защиту здоровья китайского народа и других народов во всем мире, а также предложила свой опыт борьбы с пандемией другим странам, сказала она.
Ш. Ахмед высоко оценила решительные меры КПК по сдерживанию распространения COVID-19, обмену опытом противоэпидемической борьбы со всем миром и поддержке глобальной борьбы с вирусом.
По ее словам, КПК стремится к процветанию для всех. Поэтому мир должен восхищаться КПК сохранять единство и гармонию китайского народа, отметила Ш. Ахмед.
"КПК выработала форму управления на основе широкого участия с ориентированной на людей политикой, основанной на точно разработанных и опробованных концепциях развития", -- отметила она.
Другим важным аспектом /деятельности/ КПК является ее идеология приоритизации мирного развития, мультилатерализма и общего глобального процветания, заключила Ш. Ахмед.
ще з молодого віку письменницю турбую проблема жінки у світі та в літературі. у своїх творах кобилянська звертає увагу на нову для тогочасної української літератури проблематику. поряд із давно усталеним і звичним світом чоловіків несміливо, бо вперше, проступає жінка з повноцінним особистісним світовідчуттям, з багатим внутрішнім світом, наділена відкритим розумом, щирим серцем, волею та правом на щастя. повість "людина" була кроком письменниці у пізнанні й осмисленні життя, зокрема психології жінки. героїня "людини" олена уособлюючи тип нової жінки, опиняється поза суспільством, стає його аутсайдером, оскільки погляди й думки, які вона сповідує, залишаються не лише незбагненими, неприйнятими, а й просто ворожими для суспільства, зміст життя якого в різних формах його функціонування визначають чоловіки. повстаючи проти нав'язаних суспільством стереотипів, героїня кидає виклик суспільній моралі, заснованій на облуді й брехні. сповідуючи ідеї взаємного кохання й поваги одне до одного як основу та запоруку щасливої родини, ві модель подружжя без любові як брудні стосунки, що ображають людську гідність, вона оголює затаєні хвороби сучасності, викриває фальш і лицемірство як основоположні закони функціонування того суспільства. воно ж звичний уже для нього спосіб життя не помічає та не вважає його за крамолу; не бажаючи жодних змін, воно натомість прирікає олену на самотність і відчуження, відгороджуючись німою стіною непорозуміння. це не просто історія жіночого серця, а твір, в якому йдеться про становище жінки в буржуазному суспільстві, про причини, що морально калічать її, топчуть найблагородніші поривання. образ олени - героїчний, але і не позбавлений трагічних рис. цей героїзм виявляється в прагненні протистояти згубному впливові обивательщини, сірої буденщини, в намаганні зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання жінки-людини. трагізм олени в тому, що під вагою суспільних і родинних обставин вона не може до кінця вистояти і в нерівній боротьбі духовно надломлюється. щоб порятувати батьків від повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору в житті, вона змушена вийти заміж за духовно вбогу і чужу їй людину.о. кобилянська трактувала створений нею образ як "новітній тип" жінки мислячої, що виразно відрізняється, на думку авторки, від жіночих образів, змальованих у рожево-сентиментальних барвах ліберально-буржуазними письменниками. "наталка ж думає вже над собою і другими,- підкреслює письменниця,- видить, що праця надає чоловікові смисл в житті".ці акценти глибше проникнути в ідейний задум повісті, яка стала помітним твором письменниці. перед читачем розгортаються - крізь призму світобачення головної героїні твору - сцени життя і побуту різних прошарків тогочасної буковинської інтелігенції, постають її представники - і ті, хто замислюється над проблемами соціального буття, і такі, що за своєю внутрішньою суттю є , виразниками заскорузлості й регресу в суспільному житті. найбільш виразно, психологічно обгрунтовано о. кобилянська вималювала образ наталки верковичівни, котра, як і олена ляуфлер, зазнає болючих розчарувань, страждає від несприятливих обставин, але не занепадає духом, вірить у високе призначення людини, прагне до якнайширшого вияву своїх багатих духовних сил, висловлює сміливі - як на той час - думки про призначення та обов'язок людини, зокрема жінки. вона відчуває, що "не підкладе ніколи голови під колеса буденної потуги, котра своєю милостинею зневажає женщину і понижає".
Триста сорок два
Трьохсот сорока двох
Трьомстам сорока двом
Триста сорок два
Трьомастами сорока двома
(На) трьохстах сорока двах