Здравствуйте (наприклад)Олена Iвановна.З того часу як ми з вами бачились пройшло багато часу,але я нiколи не забував вас.Кожен день в моей пам'ятi вспливають картини тих дней,коли ви вчили мене i моiх однокласникiв чомусь новому.Менi часто здаэться,що тих моменiв нiколи не було,але ж фотографія нашого 4 классу напоменаэ менi що саме ви взяли велику участь в навчанні нас грамотності.в моэму сердцi залишаться назавжди то як ви мене ласкаво кликали до дошки росповiдати якийсь маленький вiрш.я пам'ятаю як сильно билось моэ маленьке сердечко,але ви мене заспокоювали i вселяли віру в те що я відповім краще всіх.Як кажуть багато вчетилiв що школа це 2 дiм,я ж могу заявити на весь бiлий свiт що ви наша 2 мати.тому що ви викладали нам не тільки уроки знань,але й уроки життя.ви вчили нас як слід поводити себе в тій чи іншій ситуації.за це я від чистого серця кажу вам величезне я завжди буду пам'ятати вас, ваш голос і ваші розумні і правельнi думки!
"Хуха-Моховинка" Василя Королів-Старого
Хуха-Моховинка була лісовою, боровинкою Хухою. У старому бору спонвіку жив увесь її рід. Вона була наймолодшою серед Хух. Пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. Колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з'являлася. Моховинку дуже любили в родині, і не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща.
Моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м'яким зеленим мохом.
Але недовго судилося Моховинці насолоджуватися хатнім теплом. Старий дід, який прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. Все було понівечено і розкидано. Занепокоєні тим, що не по закону рубають ліс, Хухи привели лісника. І серед них - Моховинка. Не про себе вона дбала, хоча так постраждала, а за весь свій рід на землі!
Багато хто з Хух звав її до себе, але Моховинка добре знала звичаї, за якими Хухи повинні мати окремі хатинки.
Не знайшовши хатинки в лісі (все було позаймане Хухами), знесилена, перемерзла, вона з'явилась у теплій хаті, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху і запросили лишитися та оселитися. Пройшов час, і у Хухи з'явилися нові друзі - хлопчик та дівчинка, які весело бавилися з затійницею. Маючи добре серце, Моховинка виручила з біди козу Лиску, за що діти біли їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного.
Дуже сумувала Хуха за своєю родиною. І тільки нещасний випадок (знову з-за старого діда, який поранив їй лапку) допоміг їй опинитися серед лісу.
Як зраділи всі Хухи її появі! Дружні, вони разом вибудували нову хатку. Все було добре у Хухи.
Раптом сталося так, що Хуха-Моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. Але тепер він безпомічний, знесилений. Добре серце Хухи не пам'ятало зла, і вона поспішає на до Побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок.
Не захотіла Моховинка, щоб її було віддячено, бо Хухи роблять добро з повинності. Про одне попросила - розповісти людям, що Хухи добрі й не пам'ятають зла.
Ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. Читаючи про Хуху, я згадував і Карлсона, який з задоволенням бавився з Малюком, і роботящу Попелюшку, і Герду, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з Каєм.
Не бував ти у наших краях!
Там же небо-боакитні простори...
Там степи, гори , річки й озера.
А веснянії ночі в гаях!
Але ти ж про це не знаєш,
Коли сам тремтиш,весь смієшся, ридаєш,
Серце б'ється у наших грудях...
Не бував ти у наших краях.