Якби я був "президентом країни",я б запровадив в школах різні гуртки,обладнав би спортзали різноманітним інвентарем .
Я вважаю,що,по-перше школа має бути красиво вбраною ,щоб у неї було приємно заходити.Наприклад,можна розташувати у коридорах більше квітів,акваріумів з рибками.А на стінах -гарні картинки з відомих мультфільмів,малюнки дітей,казкові персонажі.Також можна на перервах вмикати веселу музику.І тоді в дітей буде гарний настрій,їм не захочеться сваритися й ображати один одного.Радісна атмосфера має пануавти і на уроках.
Запровадив би нову методику проводження уроку.Щоб матеріал уроку викладався в яскравій формі,з використанням малюнків,плакатів,фільмів,вікторин.
Якби усіх учнів залучали до різних заходів,які проходять в школі,то їм се більше й більше побалось би ходити до школи.Навчання стало б радісним!
Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для дідів, які йшли попереду, ніби не існував зовсім.
— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда двічі.
— Ні, не можу,— одповів Платон. — Одходив уже своє. .. А ось і річка.
Перед нами була тиха широка Десна. Над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.
Сонце давно вже зайшло. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині.
— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. --Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.
Ми розсілися у човні мовчки.
Я сидів у човні близько коло діда Платона, який узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.