Зараз є дуже багато людей, які тільки прикидаються справжніми друзями. Вони брешуть, бувають егоїстичними та лицемірними. Багато людей через такі випадки перестали вірити у справжню дружбу. Та все ж, є добрі, привітні та вірні друзі. Іноді буває, бачиш якихоть двух подруг і здається , наче їхня дружба тільки для інших, вони вдягають маску.Або ж буває, що один з друзів зраджує іншого. Такі особи не розуміють всієї цінності дружби. Це ж так чудово мати друга, який розрадить у біді, підтримає у важку мить, до чого б йому це не коштувало. Таких друзів потрібно цінувати і відповідати їм тим ж. Не даремно ж говорять, "Справжнього друга за гроші не купиш". Я вважаю, що це саме так і я б ніколи не проміняв (проміняла) свого найкращого друга на гроші або якісь інші матеріальні речі.
кщо людину виховувати в атмосфері добра, то добро залишиться у її душі на все життя. а якщо навпаки завжди кричати і проявляти зневагу, то самі знаєте... що бажаєте то і маєте. саме тому на мою думку, твердження "вчися доброму погане на ум не прийде" - правильне. як доказ можу навести образ Чіпки із твору Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Чіпка зростав у зневазі своїх однолітків і односельчан.це послугувало мотивом до озлоблення і ненависті до оточення, що згодом вилилось в тяжкий злочин - вбивство цілої сім"ї. ще прикладом даної думки є образ Докії з твору Бориса Грінченка "Каторжна". дівчинку з самого дитинства принижували і відштовхували від себе найближчі люди. ось вона перетворилась в злосовісну людину, що згодом вирішила підпалити будівлю через зраду. отже, висновок за вами, читачі. поміркуйте над тим, щоб було якби ми вчилися поганому, а не навпаки...
