Ніч – найбільш таємничий період доби. Світ людей засинає і на зміну приходить темрява – пора снів, мрій, сподівань. І саме в цей час на небі спалахує мільйонна міріада зірок. А ви коли-небудь звертали увагу на таке небо? Яке воно величне, непорушне. Це цілий Всесвіт, що існує поряд із нами. І на мить здається, що наш світ у порівнянні надто крихітний, дріб’язковий. А людина – маленька частинка цього всього. І от часом сядеш ввечері на веранді, поглянеш у небо, а там…Тисячі, ні, навіть мільйони небесних світил. З появою місяця біла заграва тільки розгоряється, утворюючи чудові візерунки. Хтось побачить образ людини, хтось – кумедну тваринку, а хтось – розсипані золотисті намистинки. То, певно, якийсь чарівник ненароком загубив свій магічний мішок. Зоряне небо завжди дарувало спокій, рівновагу. Воно було вісником
нового дня. За сузір’ями орієнтувались у дорозі, і вчилися ворожити на майбутнє. Кожен сам міг знайти своє. Вигляд зоряного неба змінюється залежно від пори року: одні сузір’я з’являються, інші зникають. Тому це диво з прадавніх часів вабило людське око. Небо заспокоює та надихає. Я думаю, що кожен із нас хоч раз милувався його величчю та красою, оспіваною не в одному художньому творі.
Якось так ❤❤❤
жили були 3 друзів: лисичка,мишка,білочка.
Та от сталася негода лисичка захворіла. Нікому говорити вона не хотіла та лікувалась одна. Але її друзі помітили,що щось тут не так і вирішили її провідати. Вони домовились зустрітись на 4 годину біля старого високого дерева.
Після того як вони зустрілись вони одразу помандрувати до лисички. Прийшовши до її дому вони подачили,що лисичка почуває себе не дуже добре і одразу побігли до неї. Вони з нею поговорили чому вона не хоче щоб вони знали,що лисичка прихворіла і одразу стали доглядати за нею.
Все закінчилось добре,але лисичка винесла добрий урок,що приховувати те що вона хвора не потрібно.
Коли нам в дитинстві читали казки, ми співчували героям, раділи та сумували разом з ними, хвилювалися за них - і засвоювали норми моралі, вчилися відрізняти добро від зла, погані вчинки від добрих. Це і є виховання, але ми не усвідомлювали цього - ми слухали казку, поринаючи у світ фантазій.
На щастя, дитяча література така багата і різноманітна, що усю і не перечитати за дитячі роки. Підростаючи, діти привчаються до читання і читають вже більш "дорослі" книжки, але їх виховна функція залишається незмінною. Книга дійсно вчить, як треба жити на світі - вчить непомітно, але доволі ефективно.