Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато в з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
Ось це моє улюблене місто!
ю
Влітку я разом з сестричкою часто гуляли в нашому парку. Це були дуже цікаві прогулянки. Парк знаходиться зовсім поруч з нашим будинком, тому мама нас відпускає гуляти без остраху. Тим більше що з нами гуляє і наша вівчарка Доллі. Спробуй-но, сунься до нас якийсь хуліган!
Одну з прогулянок я запам’ятав особливо виразно, бо в той день сталося багато цікавого.
По-перше, ми відразу ж, як тільки зайшли в парк, знайшли гриби! Причому це були їстівні лисички. І це в межах міста! Ціле сімейство руденьких красунь було розсипано близько пенька посеред маленької галявинки. Всі лисички одна до однієї – напевно, виросли всі зовсім недавно. Ми не брали з собою кошики, тому гриби зібрали в маленький пакетик, який був у мене.
По-друге, в той день я вперше побачив таку дивну птицю, як дятел. Цього лісового красеня в червоній шапочці я помітив, коли почув прямо у себе над головою дивне постукування. Ми з сестричкою кілька хвилин гали, як дятел щось виколупував з дубової кори, а потім Доллі злякала птицю.
Загалом, багато цікавого сталося з нами в парку. Цю чудову прогулянку я тепер не скоро забуду!