За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
Вона каже:
- Гуси-гуси, га-га-га, їсти хочете?
-Ні-ні-ні! Будемо грати на вулиці!
- Обережно, стережіться вовка, щоб не зїв вас.
Поки бабуся розмовляє, вовк ховається не дуже далеко. Коли гуси будуть бігти, вовк вибігає і ловить гусей. Кого він зловить, той вибуває з гри.