На мою думку, в дану тезу геній-філософ вклав наступний зміст: відкрий своє серце ближньому... твоя душа - неозорий р, самотнє его приречене блукати в безмежності цього поневіряючись від монотонності й беззмістовності власного існування.
В наші дні, досить популярним напрямком є втеча від буденності, від стереотипів, нетрадиційність поглядів, відмінність від "сірої маси" (а головне - показати свою нестандартність, наголосити на своїй "іншості"). Масовий спротив стандартам стає мейнстрімом, а отже - формує свої стандарти. Показова оригінальність - всього лиш черговий тренд. Чергова мода на чергове масове божевілля. "Сіра маса" витісняється "Кольоровою", візуально яскравішою, але все тою ж Масою. Спротив заради спротиву, "брейк зе систем, бо так треба" - така характеристика сучасних молодіжних тенденцій.
Справжня оригінальність - це діагноз. Це доля. Невідвороність. Дар, і водночас - прокляття. Не той непересічний, хто зумів виділитись з маси, а той, хто не зумів у неї вписатись. Такі люди не хизуються своєю нестандартністю, не кричать "ЯНЕМАСА!". Вони самотні від природи. Вони не потребують суспільства. Вони творці, а не творіння. Такі люди вільні від стереотипів. Це найглибша й найцінніша свобода, проти якої "все злото - лиш болото". Звідси випливає висновок: вроджена нестандартніть - неймовірний дар, що робить людину безсмертною у всіх значеннях.
Але у всього є своя ціна. Чим більша сила - тим більша відповідальність. Геніальність приречена на самотність. І якщо вище я описував самотність як блаженство, зараз пропоную заглибитись в її негативні сторони. Люська душа, як великий будинок. В ній знайдеться місце для всіх, а самотність прирікає на монотонне блукання. Ми створені, щоб любити не тільки себе, а й інших ("Всякому серцю - любов і тепло"). В цьому, на мою думку, секрет душевної гармонії, якої так шукав Сковорода: щасливий лише той, в чиїй душі є криниця, з якої в спеку можна напитись самому й напоїти друга. Свіжа благодатна вода з внутрішньої криниц стає елеєм тільки тоді, коли нею поділишся. Самотність (справжня, вроджена самотність) позбавляє людину здатності задовольнити свої суспільні інстинкти. Це створює постійну внутрішню порожнечу, відчуття неповноцінності, часто доводить до божевілля. Хтозна... можливо, саме в божевільних "розум, як чистий кришталь".
Объяснение:
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".
Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я погоджуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте приклади свідчать, що історію вершать люди молоді.
Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодноразово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав двадцять-тридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на молодих, здорових, спритних, загартованих.
У п'ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. Знову молодь... А новобудови! Скільки їх було зведено руками молоді!
І ось нарешті роки дев'яності. Саме молодь підтримала шлях демократизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури.
Дев'яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя країни. Утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об'єднання, лави яких поповнилися молоддю. Особливої масовості набув екологічний рух. Юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі.
А якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! Молодь відроджує вахти пам'яті, започатковані попереднім поколінням, віддаючи данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують до , співчуття і підтримки. Як важливо, що наше суспільство підтримує пропозиції ООН у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі СНІДом та палінням, виступає за здоровий іб життя.
Дивіться також
Під час виборів Президента України молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. Молодим жити, отже їм робити вибір! Це особливо відчутно у нашому студентському місті. У Харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя.
Відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. Відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. Юнаки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у реставрацію цієї пам'ятки архітектури. А скільки православних храмів відроджується завдяки молоді! А той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя.
На жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. У той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. Немало байдужих людей з'явилось і серед молоді. Це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого до ? Чи не забуде поступитися місцем у транспорті літній людині? Чи подасть ковток води спраглому?
Я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. Безумовно, ідеальних людей немає. Але я вважаю, що у будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.
Объяснение: