Подовження приголосного вiдбуваеться у формi орудного вiдмiнка iменника. А. праматiр Б. гордiсть В. нежить Г. кошеня Д. подорож , что из этого правильно?
Орнудний відмінок відповідає на питання "Ким?", "Чим?" - подорожжю. відбулося подвоєння фонеми [ж]. У випадках з іншими поданими словами подвоєння не було виявлено (матір'ю, гордістю, нежитю, кошеням).
Твір на тему "Друг - не двійник і не дзеркало" пропоную скласти так: Друг - це близька людина, яка цінує тебе, твої погляди, допомагає у скрутну хвилину та радіє успіхам. Але чи так необхідно бути з другом схожими? Звичайно, ні. Недарма кажуть, що протилежності притягуються. Ти не повинен дивитися на друга та бачити в ньому своє відбиття. Всі ми різні. Кожен з нас є індивідуальністю. Тому не варто засмучуватися, якщо ви з товаришем зовсім несхожі. Не слід перейматись, якщо твоєму другові не до смаку серіали або книги, що подобаються тобі. Цінуй в другові лише людські якості. Він - гарна людина, відданий товариш, що здатний пожертвувати власним часом заради тебе? Тоді ж, яка тобі різниця, чи подобаються йому твої комп'ютерні ігри або улюблені страви? Цінуймо одне одного та звертаймо увагу на духовні якості! Друг - не двійник і не дзеркало.
Відкиньте ж гіршу частку свого серця І з кращою живіть — життям чистішим. В. Шекспір Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво. Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки.
В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я. (Олексанр Олесь)
Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере. Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом. У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його. У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх. Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.
Я думаю что АВД скорее всего будет правильно