Всі дівчата — голуб’ята, а де ж ті чортові баби беруться?
В багатої дівки горба не видно.
Хто води принесе? — Невістка. — А хто обід зварить. — Невістка. — А хто на жнива? — Невістка. — А кого б’ють? — Невістку. — А за що? — А за те, що вона невістка.
Своїх родичів багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.
Поки маленькі — то й рідненькі, побільшали — погіршали, а як оженилися — то як сказилися.
Брехлива свекруха невістці не вірить.
Надіюсь вистачить ;)
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене—це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів - такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна