Я вважаю, що дійсно сонце зігріває повітря, а друг-душу. Тому що на друга завжди можна розраховувати, якщо в тебе негаразди в житті. Друг це та людина, яка завжди зігріє теплим словом і порадою.
Усім відомий твір Івана Багряного "Тигролови". Велику повагу викликають Сім'я Сірків і Григорій Многогрішний. Незважаючи на те що дружба цих людей була надто небезпечною і загрожувала Сіркам утратою життя або свободи, жоден із них не зрікся свого друга. Тобто своєю добротою вони стали опорою і сенсом життя Григорія. Своєю добротою і теплом вони врятували його.
Отже, друзі - це справжня опора у житті. Тому так важливо берегти і цінувати їх тепло.
якщо людину виховувати в атмосфері добра, то добро залишиться у її душі на все життя. а якщо навпаки завжди кричати і проявляти зневагу, то самі знаєте... що бажаєте то і маєте. саме тому на мою думку, твердження "вчися доброму погане на ум не прийде" - правильне.
як доказ можу навести образ Чіпки із твору Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Чіпка зростав у зневазі своїх однолітків і односельчан.це послугувало мотивом до озлоблення і ненависті до оточення, що згодом вилилось в тяжкий злочин - вбивство цілої сім"ї.
ще прикладом даної думки є образ Докії з твору Бориса Грінченка "Каторжна". дівчинку з самого дитинства принижували і відштовхували від себе найближчі люди. ось вона перетворилась в злосовісну людину, що згодом вирішила підпалити будівлю через зраду.
отже, висновок за вами, читачі. поміркуйте над тим, щоб було якби ми вчилися поганому, а не навпаки...