Ліричний герой Байрона відчуває «світову скорботу», тому що жага життя, могутні сили, приховані в людині, не мають плідного виходу. Цей герой палко і щиро сприймає реальність, але сама реальність гнітить його. І він постає проти всього світу, відстоюючи своє право на внутрішню індивідуальну свободу, насамперед свободу почуттів. Таким настроєм пройнятий вірш «Душа моя похмура». Відчуття «світової скорботи» — головний мотив вірша. Ліричний герой звертається до співця з дивним проханням: заспівати таку пісню, щоб душа розридалась. «Я хочу сліз!» стає своєрідним рефреном, в якому звучить виклик. І тільки кінцівка вірша пояснює, чому виникає таке дивне бажання. «Я хочу сліз, бо серце розірветься від страждань». Ліричний герой розуміє, що позбавитися життєвих страждань він не зможе, а сльози, можливо, принесуть хоч на деякий час полегшення.
У перші дні весни природа ще виглядає досить неприглядно: сірі грудки снігу, голі чорні дерева. Але вже так весело починає світити й пригрівати сонце, що картина виглядає однаково радісної й що обіцяє. Усі знають: ще небагато й прийде теперішня красаДуже гарні й ніжні перші квіти. Вони вилазять прямо з-під снігу. А ледь зійде сні, г вся земля швидко покривається свіжою травичкою. Вона така гарна, яскрава, що неї порівнюють із дорогоцінним каменем, називають смарагдовою