Відповідь:
Сьогодні модно захоплюватися європейськими цінностями, але ми пам`ятаємо Шевченківське «... і свого не цурайтеся». Українці шанують свої національні цінності та ідеали. Ми знаємо, що Україна – серце Європи, географічний центр якої – на Закарпатті, поблизу Рахова. І хоч життя наших міст, сіл і селищ поки що не на європейському рівні, ми щиро прагнемо покращення. Тому повинні починати змінювати себе, свою свідомість.
Новою владою зроблено вагомі кроки приєднання України до Європейського Союзу. Ми – молоде покоління – готуємося зробити свій внесок у розвиток нашої держави, щоб піднеси її до рівня найрозвиненіших країн Європи. Утверджуючи свободу слова, створюючи усі умови для формування у молоді демократичних, європейських цінностей, вільно розвиваючи демократію в Україні, усвідомлюючи вагомість своєї активної життєвої позиції, я переконуюся, що Україна – європейська держава, а я у ній – європеєць!
Пояснення:
Заходила ніч. Кудись ховаються останні шуми й гуки літньої
днини. Не погасло ще на заходічервоне зарево, а вже над ним зажевріла вечірня зоря. А місяць зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.
Ринуло з неба море світла. Над степом промайнув незрячий сон. Ніч зайшла. Маленькою хмаринкою темніє над яром у степу хуторець. Синіють хатки. У яр потяглися тіні. Тихо в хуторі. Серпи, коси, вози, збруя — усе лежить коло хат. Стіжки свіжої пашні, тягнуться ниви з блискучою стернею. На нивах темніють снопи, стелються покоси і стоять клапті недокошеної пшениці.
А над усім густо стелеться дух свіжого сіна.
Розкошами, красою віє над степом…
У яру тихо й сумно. Світить місяць. Розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб попливли проти місяця тіні. Запирскало щось… Воли. За волами виринула волохата постать. На голові в неї якесь ганчір’я, довга свита , на ногах великі чоботи, а в руках
— батіг. З купи ганчірок визирає дівоче личко з великими очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились. Стоїть і осміхається. Затремтіло зразу повітря, і зграї срібних звуків полетіли яром і далеко кругом заснували степ. Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі слова
пісні:
Яром, яром, пшениченька ланом,
Горою овес.
Не по правді, молодий козаче,
Зо мною живеш…
Слова оддалися голосною луною. Дівчина замовкла і схилила голову. Стало тихо. Тільки десь далеко завмирали останні одголоси пісні.
Верби стоять непорушно. Крізь їх віти визирають зорі. Дівчина звела очі й вдивлялася ними в сріблясту далечінь. Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала головою. Знову зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ. Дівчина заплющила очі. І ввижається, що вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії килими, дукачі срібні… Але не хоче її любити козак молодий. Він у пишному вбранні. Під ним грає кінь вороний з золотимиі підковами, срібними стременами. Сидить козак на коні перед нею, а вона стоїть перед ним засмучена та стиха докоряє йому, що не по правді він з нею живе… Тужить, розливається голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу оповідання про дівчину та зрадливого козака.
Доки півень вариться, а це години дві-три, треба підготувати інші продукти: картоплю, буряк моркву, цибулю, капусту і, звісно, фасолю, яку треба ще звечора замочити у холодній воді.
Смачнючий і пречервоний борщ виходить, якщо буряк просто в кожурі відварити у окремій каструлі.
Цибулю порізати дрібненько і висипати у гарячу пательню, а коли зарум’яниться, туди ж висипати натерту на тоненькій терці моркву. А вже потім, після моркви, покласти натертий відварений буряк. Все це необхідно потушкувати з водою і томатом, всипати солі, цукру і оцту на смак, закрити кришкою, ще трошки потушкувати і прибрати з вогню.
Висипаємо до м"яса фасольку, ріжемо кубиками картоплю і кладемо в бульйон. Шинкуємо капусту і висипаємо до всіх цих продуктів. Варимо п"ять-десять хвилин, а після цього туди закидаємо інгредієнти з пательні.
Насамкінець додаємо лаврового листа, чорного перцю горошку та зубчик часнику. Варимо, тобто томимо, на манюсінькому вогні ще 10-20 хвилин.
Наш борщик готовий. Яка смакота!
Наче все