Відважний Павлусь пішов через скаладний шлях,щоб визволити сестру з полону.Пережив смерть рідних і надіючись,що його сестра жива пішов її визволяти.По дорозі зустрів свого брата з запрізькою Січею яка йому надалі допомагала,але в ночі коли всі спали Петрусь втік шукати сестру але подорозі йому щустрілись татари,взяли до полону.Він витримав багато ударів,знайшов сестру яка була в гаремі і яку примушували вчити татарську забрали з полону їхнього товариша з полону завдяки Мустафі і пішли на свою Батьківщину
Кожен українець з самого дитинства знає, хто такий Тарас Григорович Шевченко, великий наш Кобзар. Його вірші сопроводжують нас з раннього дитинства. Перші поезії Шевченка нам читають вихователі у дитсадку. В школі на уроках літератури ми ретельно вивчаємо його життєвий і творчий шлях, читаємо його історичні та ліричні поезії. Любов до шевченківських віршів залишається з нами і після закінчення школи. Як до мене, то я люблю час від часу зняти з книжкової полиці "Кобзар", пролистати його і прочитати кілька віршів. Кожного разу я дивуюся, яким близьким до нас, людей 21-го сторіччя, є Тарас Шевченко, людина 19-го сторіччя. Може, тому, що він писав на вічні теми? Кобзар оспівував красу рідної землі та чесноти українського народу, славив борців за свободу та співчував знедоленим. Кохання, дружба, подолання перешкод на шляху до щастя - ці темі ніколи не застаріють. Тому поезії Кобзаря завжди будуть читатися, находити відклик у наших серцях.