Відповідь:
Іван - І/Марічка - М
М: Привіт, Іване! Ти замислювався над тим, куди хочеш поступити на навчання?
І: І тобі привіт. Ні, ще не думав про це.
М: Ти що! Невже ти досі не знаєш, ким хочеш стати?
І: От і ні, Марічко. Просто я вважаю, що подальше навчання - це марнування часу. Особисто мені вистачить і середньої освіти.
М: Іване, невже так можна!? Навчання - це шлях у щасливе майбутнє та ніяк інакше! Без хорошої освіти тебе нікуди не візьмуть.
І: Може й так. Втім мені не потрібно знати біологію, аби працювати вантажником.
М: Звісно, що не потрібно, але ж це не означає, що можна не здобувати освіту зовсім!
І: От і означає. Оскільки я займаюся спортом, то можу піти на будь-яку роботу, де треба фізична праця. І далеко не для всіх потрібно закінчувати престижні ВНЗ.
М: Гаразд, не буду сперечатися, втім свою думку я не змінила. Бувай
І: Аналогічно. До зустрічі.
1. Літак з двісті шістнадцятьма пасажирами піднявся в повітря і, пролетівши близько п'ятсот шістдесят вісім кілометрів, благополучно приземлився в Парижі.
2. Місто пишається одною тисячею двісті п'ятдесятьма сімома видами оригінальних архітектурних споруд, триста сорок шістьма пам'ятниками, вісьма природними парками.
3. Цього року на навчання до університету приїхал близько одної цілої шістдесяти п'яти тисячі іноземних студентів, з них близько сімсот - громадяни Китаю та Японії, близько чотириста - громадянини Росії, трьохсот - жителі різних африкаських країн , решта - жителі Білорусії, Молдови, Грузії.
"Вiталя до менi будьласка!"- крикнув маленький Олежа