Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гав за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.
"Хоча життя і не перев'язане красивою стрічкою, але все одно воно - подарунок". Життя - це дійсно подарунок, але дуже часто ми цим подарунком буваємо незадоволені, скаржачись на те, що він міг би бути набагато краще.
Менi дуже подобається вислів «смак життя». Останнім часом його дуже часто пов'язують з наявністю матеріальних благ, але я впевнена, що смак життя може відчувати абсолютно кожен, незалежно від кількості грошей у гаманці. Адже краса заходу сонця, залитого сонцем саду, співу птахів, дитячого сміху однакова як для багатія, так і для жебрака. Просто потрібно все це побачити, відчути й усвідомити, наскільки прекрасне саме життя. Потрібно цінувати кожну його мить.
Вражаюче, але найчастіше люди починають розуміти цінність життя, опинившись на краю смерті. То невже це необхідна умова для того, щоб зрозуміти, як це чудово, що ти ЖИВЕШ? Невже обов'язково відчути подих смерті, щоб почати любити життя просто за те, що вона в тебе є?
Так, життя не складається з одних тільки світлих моментів. Бувають в ній і темні дні. Але, врешті-решт, саме ви є художником і тільки від вас залежить, яких фарб буде більше на полотні вашого життя.