1)Більше читати(але це не відноситься до СМІ).
2)Відвідувати місця,де можна познайомитися із людьми,які мають певні хоббі та цінності.
Так,можна відвідувати музеї,театри,кінотеатри.Разом з тим,спілкуватись із екскурсоводами,від них можна взяти багато цікавого.
3)Ходити на курси і завжди пробувати нове.
Складно зрозуміти свій розумовий стан,якщо залишатися на місці і не намагатись щось зробити.
4)Правильно харчуватись і вести активный здоровый іб життя(або намагатись).
Вам не почулося,адже виявлено,що мозок потербує регулярних порцій вітамінів та навантажень.Без них неможливо мати високий інтелект.
5)Вести щоденник або зошит для ідей,жартів,різних ситуацій.
Він може до краще зрозуміти себе(етап свого розвитку),своє оточення,та до чого Ви прагнете.
На хороших і поганих ситуаціях ми здобуваємо незабутній досвід,то чому би не використовувати для своїх цілей?
6)Подорожувати.Завдяки,подорожам можна винести багато корисного досвіду із інших територій–особливості культур,їх мови,фішки,клімат,улюблені мистецтва та ін.,тим самим розширяти кругозір і бути в курсі подій.
Або вдосконалювати і працювати над тим,що найкраще вдається.
7)До рекомендацій,ще можна було б віднести-залишатись охайним і при грошах.Оскільки,наш вигляд багато говорить іншим та гроші,лиш його підкреслюють,якщо витрачаються на потрібне і вкладаються в майбутнє.
ответ:
дуже важливою прикметою є її своєрідна реалістичність. це не означає, що жанр характерний тільки для реалізму як естетичної системи. реалістичність проявляється у кількох моментах:
— час в і стосується «потенційної сучасності» (в. пропп), тобто згадані в і події відбувалися не в глибокому минулому (як у героїчному епосі), а зовсім недавно;
— усі події, незважаючи на фантастичний елемент, є потенційно можливими. чудо у і ніколи не є визначальним, не проймає оповіді всуціль, а лише фрагментарно, тому не деформує домінантного міметичного освоєння дійсності. наприклад, перетворення дівчини в тополю, окрім рис метаморфози, залишків анімістичних вірувань, переплітається зі звичаєм садити на могилі тополю (це саме стосується калини чи явора);
— персонажі — не богатирі, князі чи царевичі, а звичайні люди різних суспільних верств. вони не діляться на «героїв і злодіїв» (пропп), бо і злочинці — не епічні гіперболізовані злочинці, а звичайні люди. сама дійсність теж ні не гіперболізована, ні не ідеалізована, а мислиться такою, якою є, з усіма властивостями складного буття (у тому числі — трагічними). весь фольклор до того не наголошував на трагізмі (герої билин завжди перемагали ворога, злі сили були покарані, правда і справедливість встановлені — усе «поставлено на свої місця»). дуже рідко, в окремих випадках у новелістичних билинах зустрічаються елементи вбивства чи самогубства («билина про дунай»), що можна якоюсь мірою вважати перехідною ланкою між билиною і , і то дуже умовно, бо в і представляються переважно людські характери і їх зіткнення у реальному житті. тут відсутня ідеалізація позитивних героїв чи їх рис, гіперболізація обставин чи здібностей, ліризація почуттів, монументалізм у зображенні обраної теми, її значимості.