Носити мундир неважко, а от бути військовим за покликанням — справа не з легких. Така людина повинна бути доброю та чесною, справедливою та сильною духом. Життя військового сповнене стресів та емоційних потрясінь. Адже ситуації, в яких вони опиняються, бувають різними, і їм, як і всім людям у світі, нелегко бачити горе та страждання інших. А уявіть собі, що відбувається в душі того, хто бачив смерть? Чия б вона не була: товариша, колеги або звичайної людини. Тут навіть незламному стане тяжко, а військовий, окрім того, буде відчувати провину за те, що не запобіг втратам.
Бути військовим — означає терпіти різні негаразди. Хтось залишає вдома батьків, хтось кохану, хтось дружину з дітьми. Вони не можуть відмовитися або оскаржити наказ командира. Для них служити своїй країні — найвищий обов’язок.
Справжній військовий повинен бути патріотом своєї країни. У деяких ситуаціях це може бути нелегко, адже часом постає питання вибору: виконати обов’язок перед Батьківщиною або відсторонитися і рятувати себе та родину. На мою думку, якщо людина обрала таку професію, то для неї обов’язок перед державою має бути на першому місці. Ось чому можна вважати, що військовослужбовець — це покликання, бо чесноти для цієї роботи потрібно мати в крові.
І врешті-решт військовослужбовець — це людина, що має честь. Не лише гідність, а саме честь. Це те, що змушує його виконувати обов’язки, взірцево поводитись і гордо нести звання захисника своєї країни.
Професія військового — одна з найпочесніших у світі. Ці люди стоять на варті миру та спокою. Разом із витривалістю та незламністю вони несуть у своєму серці добро, патріотизм та чесність, що змушує усіх людей із повагою ставитися до них. Тому кожному з нас потрібно рівнятися на них
Перші весняні квіти викликають у мене захоплення,адже вони справжні першопрохідці,які цвітуть в дуже суворих умовах.Тільки сніг починає танути, крізь землю пробиваються наполегливі ніжні паростки.Ні крижаний весняний дощ, ні запізнілий сніг, що падає з неба, ні заморозки не можуть зупинити їх. Весняна нестійка погода не може зіпсувати краси перших квітів. Є кілька видів первоцвітів. Всі вони невеликі, на перший погляд непомітні. Щоб побачити їх справжню красу, треба «роззути очі», нахилитися і не поспішаючи придивитися до них У пролісків по три сліпуче білих пелюстки-крапельки. Ці відважні квіточки пробиваються навіть крізь сніг. Дивовижне видовище -нежнейшіе квіти на зелених стеблинках, живі краплі посеред засніженої галявини. Я порівняв би їх красу з крихкістю і невинністю юної дівчини.
Зелень молодої трави лізе вперед без оглядки на залишки снігу. З свіжої трави вибираються маленькі крокуси з гострими зеленим листям. Крокуси – яскраві плями на травичці або навіть на снігу, дивлячись як рано вони з’явилися. Яскраво-жовті, ніжно-фіолетові, бузкові, білі з фіолетові смужками – все крокуси дуже красиві. Вони схожі формою на келихи, а їх широкі пелюстки глянцево блищать. На зірочки походять яскраво-блакитні проліски. На лісовій галявині чи в лісопарку можна надибати на галявину, що вся усипана цими «зірками». Ще цікаво гати за тим, як весняні квіти розпускаються на торішній бурою траві або опалому листі. Начебто на землі панує осінь, а, дивись, посеред минулорічної «дрантя» красуються молоді кущики. Жовті трубочки нарцисів в обрамленні зелені, яскрава медунка, первоцвіти, ранні тюльпани.
Носити мундир неважко, а от бути військовим за покликанням — справа не з легких. Така людина повинна бути доброю та чесною, справедливою та сильною духом. Життя військового сповнене стресів та емоційних потрясінь. Адже ситуації, в яких вони опиняються, бувають різними, і їм, як і всім людям у світі, нелегко бачити горе та страждання інших. А уявіть собі, що відбувається в душі того, хто бачив смерть? Чия б вона не була: товариша, колеги або звичайної людини. Тут навіть незламному стане тяжко, а військовий, окрім того, буде відчувати провину за те, що не запобіг втратам.
Бути військовим — означає терпіти різні негаразди. Хтось залишає вдома батьків, хтось кохану, хтось дружину з дітьми. Вони не можуть відмовитися або оскаржити наказ командира. Для них служити своїй країні — найвищий обов’язок.
Справжній військовий повинен бути патріотом своєї країни. У деяких ситуаціях це може бути нелегко, адже часом постає питання вибору: виконати обов’язок перед Батьківщиною або відсторонитися і рятувати себе та родину. На мою думку, якщо людина обрала таку професію, то для неї обов’язок перед державою має бути на першому місці. Ось чому можна вважати, що військовослужбовець — це покликання, бо чесноти для цієї роботи потрібно мати в крові.
І врешті-решт військовослужбовець — це людина, що має честь. Не лише гідність, а саме честь. Це те, що змушує його виконувати обов’язки, взірцево поводитись і гордо нести звання захисника своєї країни.
Професія військового — одна з найпочесніших у світі. Ці люди стоять на варті миру та спокою. Разом із витривалістю та незламністю вони несуть у своєму серці добро, патріотизм та чесність, що змушує усіх людей із повагою ставитися до них. Тому кожному з нас потрібно рівнятися на них