ответ:
объяснение:
я мрію стати художником. для здійснення цієї мрії потрібно багато терпіння та практики. кожен день я малюю те, що мені подобається. навколо така гарна погода, стільки різних людей! кожен має свої особливості та справи, мрії та думки. мені подобається малювання тим, що я можу показати справжню душу людей. я намагаюся чітко передавати риси обличчя, робити тінь та малювати фарбами. мені кажуть, що іноді я малюю дуже незвичайні картини, але мені це подобається. кожен вечір я шукаю те, що зможе мене надихнути на створення прекрасного.
кожен з нас хоч коли-небудь мріяв. про кохання, про престижну роботу, про успіх у навчанні… наші мрії підштовхували нас до рішучих дій, ми ставили перед собою мету і наполегливо йшли до неї. та, як це не дивно, втілення нашого бажання в життя залежить не стільки від наших кроків на шляху до неї, скільки від нашої віри і позитивного мислення. про силу думок свідчать досліди масару етому, який фотографував кристали води. вони змінювали свою форму залежно від слів, які говорили над ними і емоцій які при цьому відчували. ми на 80 % складаємось з води, тому своїми думками ми можемо змінювати себе. ось кілька порад, які тобі здійснити свої мрії.
Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.