Свято у грибів. Тихий ранок... Ліс...Свіже повітря. І де-не-де чути якісь дивні звуки - це говорять між собою гриби: - Привіт Опеньок! - Привіт Лисичко! - Ти не знаєш де збираються гриби на сьогоднішнє свято? - спитав Опеньок. - Ой, так це ж під Польовою Сосною. - Лисичка мудро відповіла - Дуже тобі дякую! А ти підеш? - цікаво запитав Опеньок - О так, звісно, я не пропущу це - відповіла лисичка, і у двох вони пішли на свято. На святі було дуже багато різних грибів, вони співали, танцювали. Як раптом прийшла людина - лютий монстр який нищив їх. І всі вони почали втікати хто куди! Лисичка під травичку, Опеньок під листя, Білий - у землю, маслюк прикинувся поганим. Людина пройшла, і всі вони далі продовжили своє чудове Грибове свято.
Якщо би з мови зникли прикметники, не існувало б таких творів, як етюд, адже справжній опис природи без прикметників неможливий. Слова б не набували барв, емоцій та почуттів. Фактично прикметник - це опис слова, і якби його не стало, текст був би манірним набором слів, з яких виходить речення. Такі твори, як "Лось" Євгена Гуцала набули б сірих тонів, адже такі оповідання, як правило, є багато яскравих прикметників. Вірші і не були б віршами, адже поезія без опису не може існувати. Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.
Справжній друг має бути хазяїном свого слова, мати сучасні погляди на життя, уміти відстоювати свою точку зору. Ще я хочу, щоб людина, з якою я дружу, уміла поводитися в суспільстві і завжди залишалася самим собою. Я хочу, щоб він поважав людську особистість, а тому завжди був поблажливим, м’яким і поступливим. Якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним. Справжній друг той, який прийде на до завжди. Народна мудрість свідчить: «Не май ста рублів, а май сто друзів».
Тихий ранок... Ліс...Свіже повітря. І де-не-де чути якісь дивні звуки - це говорять між собою гриби:
- Привіт Опеньок!
- Привіт Лисичко!
- Ти не знаєш де збираються гриби на сьогоднішнє свято? - спитав Опеньок.
- Ой, так це ж під Польовою Сосною. - Лисичка мудро відповіла
- Дуже тобі дякую! А ти підеш? - цікаво запитав Опеньок
- О так, звісно, я не пропущу це - відповіла лисичка, і у двох вони пішли на свято.
На святі було дуже багато різних грибів, вони співали, танцювали. Як раптом прийшла людина - лютий монстр який нищив їх. І всі вони почали втікати хто куди!
Лисичка під травичку, Опеньок під листя, Білий - у землю, маслюк прикинувся поганим.
Людина пройшла, і всі вони далі продовжили своє чудове Грибове свято.