Сиди Фекло поки не смеркло Для нашого Федота не страшна робота Жвавий Савка, аж шкура на ньому горить Наша Парася на все здалася Заплач, Матвійку, дам копійку Наш Антін не тужить об тім; Не вмер Данило – болячка вдавила; Держись, Хома, іде зима;
Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає. Нагуляеться Іван — дістанеться і нам. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Я йому про Хому, а він мені про Ярему Куди Макар телят не ганяв Казала Настя - як удасться Видно, що Солоха пироги пече - всi ворота в тiстi
Було (дієслово) видно (дієслово) яри (ім.) й (спол.) вузькі (прикм.) долини (ім.) з (прийм.) садками (ім.), з (прийм.) білими (прикм.) хатами (ім.). На (прийм.) горах (ім.), на (прийм.) золотих (прикм.) банях (ім.) та (спол.) хрестах (ім.) лиснів (дієсл.) тихий (прикм.) відблиск (ім.). Тихо (присл.) на (прийм.) горах (ім.), мертво (присл.) в (прийм.) балках (ім.) та (спол.) долинах (ім). Цвітуть (дієсл.) соняшники (ім.). Озвучені (дієприкм.) бджолами (ім.), вони (займ.) чомусь (займ.) схожі (прикм.) для (прийм.) мене (займ.) на (прийм.) круглі (прикм.) кобзи (ім.), які (займ.) земля (ім.) підняла (дієсл.) зі (прийм.) свого (займ.) лона (ім.) на (прийм.) високих (прикм.) живих (прикм.) стеблах (ім.). І (спол.) під (прийм.) кожним (займ.) кущем (ім.) можеш (дієсл.) натрапити (дієсл.) на (прийм.) це (займ.) кругле (прикм.), соковите (прикм.) сонечко (ім.), зриваєш (дієсл.), розламуєш (дієсл.) - і (спол.) лежать (дієсл.) на (прийм.) долині (ім.) дві (числ.) іскристі (прикм.) грудочки (ім.), натикані (дієприкм.) насінням (ім.).
Твір Евгена Гуцала "Лось" - оповідання.Це оповідання розповідає нам історію про тварину із заповідника, про те як вона врятувавшись від одної біди потрапила в іншу, про її рятівників та вбивцю. Лось, почувши небезпеку, вибіг з байраків до річки, щоб напитися води, але його спіткала біда: лід був тонкий і лось провалився. Але на до тварині прийшли двоє хлопчтків, вони, ризикуючи життям, врятували лося. Але ледь лось вибрався з води, як його застрелив мисливець й рідний дядько братів, Шпичак . Діти сказали, що цей лось був із заповідника. Шпичак зрозумівши, що діти розкажуть охороні заповідника, хто вбив тварину, сказав їм мовчати, а за це вони отримають і м"яса і роги. Та хлопчики, вибравши між правдою та сімейними почуттями, вибрали правду, чесність та гуманне ставлення до природи. Тож мораль цього оповідання - бути гуманним до природи, та берегти флору та фауну рідного краю, як це зробили хлопчики. Автор передав героїчний вчинок дітей й без усіляких сумнівів схвалює його, і з призирством ставиться до мисливця і браконьєра, й засуджує бездушність цієї людини.
Для нашого Федота не страшна робота
Жвавий Савка, аж шкура на ньому горить
Наша Парася на все здалася
Заплач, Матвійку, дам копійку
Наш Антін не тужить об тім;
Не вмер Данило – болячка вдавила;
Держись, Хома, іде зима;
Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає.
Нагуляеться Іван — дістанеться і нам.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Я йому про Хому, а він мені про Ярему
Куди Макар телят не ганяв
Казала Настя - як удасться
Видно, що Солоха пироги пече - всi ворота в тiстi