Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
1) Старший син Кайдаша Карпо бачиться з Мотрею.
Старший - означення, син - підмет, Кайдаша Карпо - додаток,
бачиться - присудок, Мотрею - додаток.
2) Кайдашиха відлежувалася й брехала, що їй погано.
Кайдашиха - підмет, відлежувалася - присудок, брехала - присудок,
їй - додаток, погано - обставина.
3) Вони повертають Мелашку,а свекруха стає трішки добріша.
Вони - підмет, повертають - присудок, Мелашку - додаток,
свекруха - підмет, стає - присудок, трішки - обставина, добріша -
- означення.
4) Дівчина відчула на собі весь гнів старої баби.
Дівчина - підмет, відчула - присудок, на собі - обставина, весь гнів-
- додаток, старої - означення, баби - додаток.