Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому…. Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
Спонукальні: Хай доля матері всміхнеться і рушником застеле слід. Давайте ставитися до хлібу завжди з шаною і повагою. Щодня чистіть зуби до сніданку і після вечері. Любіть Україну всією душею. Будь обережним на воді.
Окличні: Народ мій завжди буде! Яка благодать! Так вона ж відмінниця! Шуміть, сади, роди зерно, земля! Прекрасне сьогодні море! Привіт вам, Карпатські гори, і вам, сріблясті річки!
Запитання: Як провели зиму? Як звати твою сестру? Що спонукало тебе почати слухати рок? Що ти можеш сказати про своїх однокласників? Як довго ти будеш мовчати?
