М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Які перевірні слова до слів тривога, поселитися, хвилястий, пшениця, укривати

👇
Ответ:
maximkap007
maximkap007
26.07.2022
Поселитися - осЕля
хвилястий - хвИля
укривати - укрИю

Пшениця - словникове слово
Тривога - у сполученнях -ри-, -ли- пишуть букву И (кришити, блищати)
4,5(49 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
146727
146727
26.07.2022
Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 
4,5(36 оценок)
Ответ:

на мою думку, наші вчинки так чи інакше впливають на навколишній світ, тому кожна людина несе особисту відповідальність за свої дії. і вона обмежується не тільки законами, визначеними державою, а й нормами, встановленими етикою суспільної поведінки, правилами всесвіту.по-перше, людина повинна усвідомити таке: окрім того, що вона є членом своєї сім’ї, громадянином держави, житель планети земля — ще одна її життєва посада. і кожен людський вчинок впливає не тільки на наше існування, а й на існування членів рідної сім’ї, громадян держави, незалежно від того, добрий це був чи поганий крок.

по-друге, усі ми — творці власних доль, і тільки від нас та нашої поведінки залежить те, як буде виглядати наш завтрашній день. на мою думку, кожен крок людини, її вибір записується до невидимої книги, і, залежно від характеру її вчинку, у всьому світі сценарій життя переписується. так само змінюються між собою шестерінки годинника, коли ми переводимо стрілки на літній час, так міняється розклад руху поїздів, коли один із них спізнюється.

прикладів правдивості вищезазначеної тези в літературі є незліченна кількість. я б хотіла підтвердити свої аргументи ситуацією, яка склалась у соціально-побутовій поемі «катерина», написаній видатним українським поетом тарасом шевченком. там молода дівчина спокусилась на залицяння російського офіцера, і, як наслідок, народила від нього дитину. та, на жаль, чоловік не признав свого сина, і це стало ганьбою для усієї сім’ї катерини. народження її дитини вплинуло не тільки на життя дівчини, але й на існування оточуючих. таким чином, ганьба лягла на плечі батьків катерини, які глибоко засудили вчинок нещасної жінки, і вони вигнали її з рідного дому. пізніше наслідки того, що дівчина не змогла втриматись від спокуси, відобразились і на житті її сина, який був від народження приречений на нещасливе життя.

ще одним прикладом може поділитись сучасний кінематограф, а саме стрічка американських сценаристів і режисерів елдена хенсона, вільяма лі скотта та еріка штольца «ефект метелика». у цьому фантастичному психологічному трилері через життєві ситуації висвітлюється те, як світ може змінитись від маленьких дій людей, які навіть не підозрюють, що впливають на навколишнє середовище. показано варіанти розвитку подій, якби в певний момент часу людина вчинила по-іншому.

як відомо, найкращим вчителем для людини є життя. історичне минуле її предків — це книга, яка містить у собі незліченну кількість повчальних матеріалів. третій приклад, який я хочу для підтвердження своїх слів — це події дворічної давності в україні, пов’язані з ім’ям колишнього президента, віктора януковича, та його . сьогодні він переховується в росії за страшні злочини, вчинені перед українським народом. йому соромно й страшно приїхати на територію держави, яку він обкрадав роками. проте рано чи пізно справедлівсть відновиться, і він отримає належне за свої дії — адже кожна людина несе відповідальність за свої вчинки, як гласить тема твору.у висновку хотілося б зазначити, що я завжди вірила у те, що усі мої кроки мають свої наслідки, і що рано чи пізно мені доведеться за них відповідати. саме тому я намагаюсь чинити чесно й справедливо. я вірю, що зміни починаються з мене, а позитивний розвиток подій — з мого позитивного мислення.

4,6(34 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ