Непорушно-прислівник дії або стану, як?, обставина
безслідно-прислівник дії, як?
покрутившись-дієприслівник, мин. час, док. вид, обставина
залишиш-дієслово, залишити, док. вид, майб. час, 2 ос.од., ІІ дієвідміна
почали-дієслово, почати, мин.час, мнж, ІІ дієвідміна
не розбивши- дієприслівник, док.вид, мин. час, обставина
посунуло-дієслово, посунути, док. вид, мин. час, сер. рід, одн.., І дієвід.
мовчать-дієслово, мовчати, недок.вид, теп.час, 3 ос. мнж.,ІІ дієвідміна
ясно-прислівник дії або стану, як?
червоніла-дієслово, червоніти, недок.вид, мин.час, жін.рід, одн., І дієвідміна
поставив-дієслово, поставити, док.вид, мин.час, чол.рід, одн.,ІІ дієвід.
налитої-дієприкметник, налитий, пасивний, доконаний вид, минулий час, жіночий рід, однина, Родовий відмінок, означення
мчали-дієслово, мчати, недоконаний вид,мин.час,множина, ІІ дієвідміна
сяє-дієслово, сяяти, недок.вид, теп.час, 3 особа однини,І дієвідміна
підвела-дієслово, підвести, док.вид, мин.час, жін.рід, одн., ІІ дієвідміна
пробігають-дієслово,пробігати, недок.вид, теп.час, 3 ос. мнж.,І дієвід.
рушили-дієслово,рушити, док.вид, мин.час, мнж., ІІ дієвідміна
розвіяне- дієприкметник, розвіяний, пасивний, док.вид, мин.час, сер.рід, одн., Називний відмінок, означення
ходити-дієслово, інфінитив, недок.вид, ІІ дієвід.
позначились-дієслово, позначитись, док.вид, мин.час, мнж., ІІ дієвід.
писав-дієслово, писати, недок.вид, мин.час, чол.рід, одн., і дієвід.
крутились-дієслово, крутитись, недок.вид, мин.час, мнж., ІІ дієвідміна
під-прислівник, простий, непохідний, вживається з іменником у Орудному відмінку
починалося-дієслово, починатися, недок.вид, мин.час, сер.рід, одн., І дієвідміна
йдуть-дієслово, йти, недок.вид, теп.час, 3 ос. мнж., І дієвідміна
усипаних-дієприкметник, усипаний, пасивний, док.вид, мин.час, мнж., Місцевий відмінок
За твір не знаю, я писала свою думку)
Объяснение:
1.Г
2.В
3.А
4. В
5.Г
6.Ніякого. як-небудь, казна-де, ні з ким
7.Народ, покинутий на злидні, повинен стратить риси рідні, безслідно стертися з землі. (виділене слово відсутнє)
8.Чимало людей, хоча б раз у житті, замислювалося на тим, чи варто вчитися? А й справді, кому це потрібно? Чому я маю цілими днями сидіти за уроками, вивчаючи теми, які мені не знадобляться в житті? Чому я маю слухати зауваження від вчителя, що я знову не виконав домашнє завдання? Мої думки швидко змінювалися, перш ніж я дав відповіді на ці складні філософські запитання.
Існує безліч прикладів, коли людина будучи майже генієм, відчувала себе нещасною та знедоленою, а є й такі, що ціле життя прожили неуком, проте стали успішними та отримували задоволення.
"Так що, вчитися не потрібно?"- спитаєте ви мене. Моя відповідь така: знання, які ти маєш, ніколи не зникнуть. І навіть якщо ти вважаєш, що це ніколи не знадобиться - ти помиляєшся. Якщо ж ти відчуваєш, що навчання для тебе є неосяжним, то не втрачайте сили та надії. Ви можете бути не дуже розумним, але матимете гарні риси характеру, які згодом до стати великою, успішною людиною!
Моє ставлення до української мови
Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Я вважаю своїм священним обов'язком вивчати українську мову, бо народився і живу в Україні.
Для кожного з нас рідна мова — це дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Далеко за межами України відомі твори Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Олеся Гончара та інших. Рідна мова донесла до нас геніальні творіння Мольєра, Шекспіра, Гюго, Гете, Бернса, Міцкевича, нею перекладають усе найкраще, що створено людством.
Мову треба оберігати від калічення. Якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. Не можна вживати словесних покручів та діалектизмів ("ходьом", "тудою", замість ходім, туди тощо.) Іноді вимовляють "техніка"... або "радіво", "калідор", "прахтіка"... Бідні слова! Маючи високе призначення — бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбалості у мові і безкультур'я.
Кожен з нас повинен добре знати рідну мову, а це означає: для висловлення своїх думок слід добирати найточніші слова, не спотворювати їх неправильною вимовою, не засмічувати своєї мови нелітературними висловами, а також словами з місцевої говірки, не вживаними в літературній мові, бо це може призвести до непорозуміння, про що свідчить такий приклад.